осушить. Дмухнув чарчину мов тую воду. Екатерин. г. 5) Побѣжать, поѣхать, махнуть. Дмухнім лиш братці, ми до неї. Котл. Ен. Буйволи на сонці помліли; як угляділи воду, так до води й дмухнули. Драг. 3. Дмухну́ти дра́ла. Быстро уйти, удрать. Ном. № 4413.
Дмуха́ч, ча́, м. Вѣтеръ. Дмухача́ да́ти. Удрать. Ном. № 4413.
Дмухну́ти, см. Дмухати.
Дмухону́ти, ну́, не́ш, гл. Сильно подуть, ударить, побѣжать. Дмухонув на ввесь рот. Ном. стр. 285, № 3151.
Дму́чка, ки, ж. Скопленіе вѣтровъ въ животѣ, запоръ. Новомоск. у. Слов. Д. Эварн.
Дне́вник, ка, м. Загородка въ полѣ для загона овецъ во время жары.
Днеда́вній, я, є. Очень давній. І вдвох тихенько заспівать ту думу сумнюю днедавню про лицаря того гетьмана, що на огні ляхи спекли. Шевч. 551.
Днесь, нар. = Сьогодня. Днесь мені, а завтра тобі. Ном. 2360. Ум. Дне́ська, дне́ськи. Гол. III. 453. Вх. Зн. 15. Я днеська берізка зелена а завтра буду зрубана. Гол.
Дне́шній, я, є. Сегодняшній. Вх. Уг. 236.
Дни́на, ни, ж. День. Г. Барв. 246. Грин. III. 302. Яка весняна днина, а він цілий день не їв. Каменец. у. Ой не хвалися, не ти ж їх кохала: кохала ненька старенька ясного сонця против віконця, ясної днини против кватири. Чуб. III. 299. Ум. Дни́нка. В суботу на годинку, в неділю на всю днинку. Гол. II. 99.
Дни́ти, дню, дниш, гл. Вставлять дно. Сумск. у. Як би той бондарь, що торік днив. Могилев. у.
Дни́ця, ці, ж. Поперечная доска въ колесѣ водяной мельницы, — такими досками покрыта вся внутренняя часть обода колеса. Галиц. Мик. 480.
Дни́ще, ща, с. 1) Ув. отъ дно. 2) Донце, дощечка, на одномъ концѣ которой садится пряха, вставляя въ другой гребень или кудель. Побігла до сусіди, позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти, аж веретено хурчить. Рудч. Ск. I. 178. Ум. Дни́щечко.
Дні́ти, дні́є, гл. безл. Свѣтать. Стало вже дніти, як ми рушили. НВолын. у. Іде козак од дівчини — починає дніти. Чуб. V. 53. Уже дніє. НВолын. у.
Дні́пер, Дніпро́, пра́, м. Рѣка Днѣпръ. Роби, як Дніпер робить. Чуб. I. 247. Дніпро-батько. Ном. № 725. Ой як будеш же ти, серденятко моє, Дніпром-водою плисти. Мет. 24.
Дніпро́ви́й, дніпря́нський, а, е. Днѣпровскій. К. Досв. 179. Ой ріки ви, каже, ріки низовиї, помошниці Дніпровиї. Мет. 380. Дніпрянські пороги.
Дніпря́нщина, ни, ж. Мѣстность при Днѣпрѣ.
Дністер, Дністро́, стра́, м. Рѣка Днѣстръ. Мет. 392. К. Досв. 102. А ти прощай, Дністер, ой ти річко мутная, вже ж нам більше з тебе води не пити. Грин. III. 603. Ум. Дністрочок. Чуб. V. 82.
Дністро́ви́й, дністря́нський, а, е. Днѣстровскій. Над сагою дністровою лежить Хведір безрідний. Мет. 440.
Дністро́чок, чка, м. Ум. отъ Дністер.
Дністря́нщина, ни, ж. Мѣстность при Днѣстрѣ.
Дно, дна, с. Дно. Ходить, як лин по дну. Ном. № 3238. Ой там плавало судно, позолочуване дно. Лавр. 145. Ум. Де́нце, де́нечко. Сопілочка з барвіночку, калинове денце. Гол. Там тільки на денці… гуща зосталася.... пів чарочки. Рудч. Ск. Ой у полі та озеречко, там плавало та відеречко, соснові клепки, дубове денечко. Мет. Ув. Дни́ще.
Днюва́ння, я, с. Дневаніе.
Днюва́ти, дню́ю, єш, гл. Дневать, проводить день. По-під тинню сіромаха і днює й ночує. Шевч. 7. Там будете дні днювати. Лукаш. 116. Днюва́ли собі́? Привѣтствіе, равносильное выраженіямъ: Какъ провели день? Какъ ваше здоровье? Также и въ болѣе полномъ видѣ: Чи здорові днювали? О. 1862. V. 84.
До, пред. 1) До. Не учишся розуму до старости, але до смерти. Ном. № 6003. Верболіз б'є до сліз. Ном. Дійшов до села. До меду ласий. Грин. I. 141. 2) Къ. Говори до стовпа. Ном. Піти до голови по розум. Ном. № 5831. Піду до річеньки. Мет. Він пішов до Остапа. До хреста́ понести́ (дитину). Понести крестить (ребенка). Г. Барв. 276. До душі́ сказати. Съ большой искренностью, съ чувствомъ сказать. Г. Барв. 362. Пи́ти до ко́го. Пить за чье здоровье. Не до тебе п'ють, не кажи: дай, Боже, здоров'я. Чуб. I. 271. Поздоро́вкатись до ко́го. Обратиться къ кому съ привѣтствіемъ, сказать кому: здравствуй. Чоловік їхав і поздоровкавсь до мене. Рк.
