Ґари́та, ти, ж. Карета. Посадили її в ґариту. АД. I. 312.
Ґарлина, ни, ж. Пукъ соломы, приготовленный для крыши. Бѣл. Hoc.
Ґарна́ґа, ґи, ж. = Кривуляка. Нѣжин. у.
Ґаро́ваний, а, е. Имѣющій пазы. Се стовпи вже ґаровані, — менше вгайки, швидче складемо діловання. (Залюбовск.).
Ґарува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Пазовать, дѣлать пазы. Подольск. г. 2) = Ґерувати. Лубен. у. Мирг. у.
Ґахува́тися, ху́юся, єшся, гл. Франтить, наряжаться, прихорашиваться. Ном. № 11205. Ходила б біло, то кажуть: ґахується; ходила б чорно, то кажуть: лінується. Нп.
Ґа́цик, ка, м. = Кажан. Вх. Лем. 407.
Ґвалт и гвалт, ту, м. 1) Крикъ шумъ. Алв. 11. Чуб. I. 105. Ґвалт і галас. Шевч. 197. А ґвалту! а крику! Шевч. 214. 2) Насиліе. Прийшов і взяв ґвалтом. Аф. 357. Одняв він гвалтом од убогих козаків і посполитих. О. 1861. VIII. 29. Розумом, а не гвалтом мусимо ми усяке лукавство переважати. К. (О. 1861. VI. 33). 3) Восклицаніе: ґвалт! Караулъ! Ґвалт! рятуйте! Шевч. 139. Ай, ґвалт! сама в хаті, не дам ради кошеняті. Ном. № 8766. Ґвалт, на ґвалт крича́ти. Кричать караулъ. Ном. № 2385. Гукнули як на гвалт. Гул. Арт. (О. 1861. III. 84). Було ж тобі не любити, а тепер хоч гвалт кричи. Грин. III. 159. На ґвалт би́ти, дзвони́ти. Бить тревогу.
Ґвалті́вний, ґвалто́вний, а, е. 1) Шумный, крикливый. 2) Насильственный. Тиї каверзники змовлялись у очевидьки на ґвалтовний учинок. К. ЧР. 96.
Ґвалті́вне, ґвалто́вне, ґвалто́вно, нар. 1) Шумно, крикливо. Чорти об чімсь радились і ґвалтовно гомоніли. Стор. МПр. 43. 2) Насильственно. Мет. 373. Ґвалтовне одібрать. Морд. Пл. 64.
Ґвалтува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Шумѣть, кричать. Ґвалтують, сказано, навспряжки цокотухи (жінки). Греб. 379. Чого (собаки) так ґвалтують? Стор. МПр. 112. Той чоловік став ґвалтувати. Драг. 184. 2) Производить насиліе, насиловать. 3) Производить тревогу, звать на помощь.
Ґвер, ру, м. Ружье. Гол. I. 151.
Ґвинт, та́, м. Винтъ. А ми це вікно ґвинтом придавим. Канев. у. Ум. Ґвинтик. Десь тут ґвинтик лежав. Харьк.
Ґвир, ру, м. = Ґвер. Гн. II. 50.
Ґе-ґе-ґе, меж. Подражаніе крику гусей. А гусочка ґе-ґе-ґе! Рудч. Ск. I. 50.
Ґе́вґати, ґаю, єш, гл. = Ґеґати. Вх. Лем. 407.
Ґе́ґавка, ки, ж. = Гоголь. Вх. Зн. 11.
Ґеґа́дзи, дз, и ґеґа́цки, цьок, ж. мн. = Ґарґачки. Вх. Лем. 407. Вх. Уг. 235. Ум. Ґеґа́дзьки. Вх. Лем. 407.
Ґе́ґання, ня, с. Крикъ гусей. Гн. II. 30.
Ґе́ґати, ґаю, єш, гл. = Ґеґекати. Вх. Зн. 11.
Ґеґе́кати, каю, єш, гл. О гусяхъ: кричать. Гуси ґеґекають, качки кахкають. Кв.
Ґедз, дза и ґедзь, дзя, м. Oestrus bovis. Ґедзь його́ вкуси́в, — на йо́го напа́в. Онъ раскапризничался. — А що це тобі? ґедзь укусив, чи що? Канев. у. Ум. Ґе́дзик. Вки́нути ґе́дзика. Сказать что либо съ умысломъ раздражить. Оце вона прийшла та вкинула ґедзика, — паня й росходилась. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Ґе́дзатися, заюся, єшся, гл. 1) О четверон. животныхъ: бѣгать, мечась изъ стороны въ сторону, подъ вліяніемъ боли отъ укушеній овода. 2) О людяхъ: метаться, бросаться изъ стороны въ сторону. Бідолашний не знаходив собі місця: ґедзався, буцім підпалювали його вогнем. Стор. МПр. 18. Кричала, ґедзалась, качалась. Котл. Ен. V. 60. 3) О людяхъ: капризничать, привередничать.
Ґе́дзел, зла и ґе́дзель, зля, м. = Ґедз. Рудан. I. 160. Ном. № 3389.
Ґе́дзень, ня, м. Лѣтнее время, когда скотъ мечется отъ укушеній оводами (іюль мѣсяцъ).
Ґе́дзик, ка, м. Ум. отъ ґедз.
Ґедзи́лля, ля, с. Древесные опилки. Черном.
Ґе́дзкатися, каюся, єшся, гл. = Ґедзатися.
Ґе́дзло, ла, с. 1) Укушенное оводомъ мѣсто? Уразив козла у ґедзло. Ном. № 3390. 2) Задница. Поцілуй мене у ґедзло.
Ґедзу́нок, нку, м. Искусство, умѣнье; толкъ. Треба на хитрощі, коли ґедзунку не достає. Кіев. г. У сього малого хлопця немає ґедзунку бігти. Лубен. у.
