знайшли нічого такого, щоб її до того діла в'язати. Мир. Пов. II. 111. 4) — ру́ку. Жениться, выходить замужъ.
В'яза́тися, жу́ся, жешся, гл. 1) Связываться. 2) Вязаться. Густо сей пояс в'язався. Ном. № 257. 3) О раст.: завязываться. Мої угірочки густо в'язались в угудині. Ном.
В'я́зень, зня, м. Узникъ; плѣнникъ; арестантъ, заключенный. Я буду сповідати в'язня. К. ЧР. 393.
В'я́зи, зів, м. мн. Шейные позвонки. Аби голова на в'язах, а розум буде. Ном. № 4877. Трохи в'язи не звихнулись. Котл. Ен. VI. 41.
В'язи́ла, зи́л, с. мн. Узы. Розірвемо реміннії в'язила, поламлемо на шиях наших ярма. К. Псал. 3.
В'язі́й, зія́, м. = В'язільник.
В'язі́ль, ля, м. 1) Раст.: а) Клеверъ бѣлый и красный, Trifolium repens, — pratense L. Вас. 205. б) Trifolium flexosum L. ЗЮЗО. I. 139. в) Trifolium montanum. ЗЮЗО. I. 139. 2) Связка. Угор.
В'язі́льник, ка, м. = В'язальник. Харьк.
В'язі́льниця, ці, ж. = В'язальниця. Юрба в'язільниць молодих. Щог. Сл. 103.
В'язі́ння, ня, с. Связываніе сноповъ.
В'я́зка, ки, ж. 1) Связка. От вам казка, мені бубликів в'язка. Рудч. Ск. I. 4. В'язка сіна. Грин. III. 571. Я ж думала, що мій милий, аж соломи в'язка. Мет. 2) = В'язок 2. Сумск. у. Ум. В'я́зочка.
В'язни́й, а́, е́. Относящійся къ тыльной части шеи. В'язне́ са́ло. Сало съ шеи. Павлогр. у.
В'я́зник, ка, м. = В'язень. На свято Пилат одпускав їм одного в'язника. Єв. Мр. XV. 6.
В'язни́ця, ці, ж. Тюрьма; заключеніе. Гол. I. 162. Да чи правда, що губили Пилипка в в'язниці. Лукаш. 137.
В'язни́чний, а, е. Тюремный. Желех.
В'я́знути, ну, неш, гл. Привязываться.
В'язо́вий, а, е. Вязовый. А ще, правда, на козакові постоли в'язові. Макс.
В'язо́к, зка́, м. 1) Связь полу́драбків въ возѣ. Рудч. Чп. 250. 2) Связь (изъ тонкаго гнутаго дерева), посредствомъ которой въ саняхъ копили́ двухъ полозьевъ соединяются между собой. Лебед. у. (Залюбовск.). 3) Въ наружномъ однобортномъ колесѣ водяной мельницы: дубовая дужка, при помощи которой каждая лопатка прикрѣплена къ кляку. Черниг. у. 4) Въ корзинѣ: поперечина, сверхъ которой затягивается дуга для ручки въ корзинѣ. Вас. 147. 5) Позвонокъ. Терск. обл. 6) Ум. отъ в'яз.
В'я́зочка, ки, ж. Ум. отъ в'язка.
В'язу́ра, ри, ж. Большая связка. В'язуру набере хворосту. Кролев. у.
В'язь, зі, ж. 1) = В'яз 3. В'язі мало на огудині. Черк. у. 2) Вязь (сноповъ). Копа дає по 5 п., а як що буйної в'язі, то й геть то більше. О. 1862. I. 59. 3) ? Дубовії сіни, а вербові в'язя. Грин. III. 528.
В'я́лий, а, е. Вялый, увядшій. Лежить моя женишина, як тая квітка в'яла. Мет. 98. Викорениться, як в'яла риба. Ном. № 5354.
В'яли́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Дѣлать вялымъ, вялить. Чужина в'ялить як билину. Гліб. Уже ж мені, мій же братіку, уже роженьки не щипати.... а запашного василечка у рученьках не в'ялити. Грин. III. 536. Уроки.... печінку в'ялили. Мнж. 152. 2) Сокрушать, печалить. Не суши, не в'яли чорними бровами. Мет. 17. Сушать мене, в'ялять мене мої воріженьки. Мет. 253. Хлопцеві серденько слізьми в'ялила. МВ.
В'я́нути, ну, неш, гл. 1) Вянуть. Куди гляне, трава в'яне. Ном. стр. 304, № 497. 2) Чахнуть, увядать. Чого в'янеш, моя доню? Шевч. Лихо, лихо! мати в'яне, дочка червоніє. Шевч. 20. Се́рце в'я́не. Сердце замираетъ, духъ захватываетъ. З мушкетом стане, а серце в'яне. Нп. Твоє личенько біле рум'яне, хто на його гляне — серденько в'яне. Мет. Во́лос в'я́не (слухаючи що) — говорится, когда приходится слышать что-либо сильно непріятное? А в мене волос в'яне, се слухаючи. Г. Барв. 441. Так співає, аж волос в'яне.
В'я́тер, ра, в'я́тір, ра, м. = Ятір. Ном. № 13437. Ніхто їх не ловив, — ні волоком, ні в'ятірами. Гліб. Люде в'ятірі просушували. Грин. II. 58.
В'ятери́на, ня, ж. = Ятерина. Ум. Ятери́нка. Тепло, як циганові під в'ятеринкою. Ном. № 642.
В'яча́ти, чу, чиш, гл. = Мекати. Коза в'ячит, кричит: ве, ве! Вх. Уг. 232.
