Воскобі́йниця, ці, ж. Воскобойня. Котл. Ен. V. 65.
Воскобі́йня, ні, ж. = Воскобійниця. К. ПС. 111.
Воскобо́їна, ни, ж. Раст. Solidago Virgaurea L. Лв. 101.
Воскобо́їни, їн, ж. мн. Вощина, остающаяся послѣ топленія воска. Я вже знаю віск і воскобоїни. Ном. № 5780.
Воскови́й, а́, е́. Восковой. Не поможе, милий Боже, восковая свічка. Ном. № 5671.
Воскреса́ти, са́ю, єш, сов. в. воскре́снути, ну, неш, гл. Воскресать, воскреснуть. Христос воскрес. Ном. № 289.
Во́скрес, су, м. Воскрешеніе. З невмірущими авторами „Марусі“ та „Катерини“ почали вже простувати до воскресу староруської бояновщини. К. Дз. 115.
Воскресе́ння, ня, с. Воскресеніе. Садукеї кажуть: нема воскресення. Єв. Мр. XII. 18.
Воскреси́ти. См. Воскрешати.
Воскре́снути. См. Воскресати.
Воскреша́ти, ша́ю, єш, сов. в. воскреси́ти, шу́, си́ш, гл. Воскрешать, воскресить. Чорна корова людей коле, а біла воскрешає. Ном. стр. 291, № 44.
Воскува́ти, ку́ю, єш, гл. Вощить.
Воспита́ти, та́ю, єш, гл. Пропитать, прокормить. Ой як же мені не літати? Маю діток — нічим воспитати. Нп.
Воспита́тися, та́юся, єшся, гл. Пропитаться, прокормиться. Він має сім десятин землі, то йому можна воспитатися. Ромен. у.
В-оста́ннє, нар. Въ послѣдній разъ. В-останнє глянула на діток, на брата.
Восьма́ка, ки, ж. Восьмерка въ картахъ.
Восьмери́к, ка́, м. = Вісьмерик. Рудч. Чп. 158.
Восьмерня́, ні́, ж. Доска, получаемая при распилкѣ древесваго ствола на восемь частей. Сумск. у.
Во́сьмеро, числ. Восемь душъ, штукъ.
Восьмерува́ти, ру́ю, єш, гл. Разсѣкать, разрѣзать на восемь частей. Літ з двадцять назад хоч би восьмерували, хоч би відчинили двері тієї куни, де ми сиділи, то не зворухнувся б з місця. Стор. I. 257.
Во́сьмий, а, е. Восьмой. Сім миль мосту, а на восьмій стоїть явор на ввесь світ славен. Ном., стр. 291, № 14.
Восьму́ха, хи, ж. Осьмушка, осьмая часть чего-либо (земельн. участка, кварты и пр.).
Во́хкий, а, е. Сырой, влажный. Ном. № 431. Буде (хата) вохка зімою й весною. Грин. II. 18.
Во́хкість, кости, ж. Сырость, влажность.
Во́хко, нар. Сыро, влажно.
Во́хра, ри, ж. Охра, желтая глина.
Во́чі, чей, с. = Вічі. Ном. № 10314.
Вочко́, ка́, с. Ум. отъ во́ко.
Вош и во́ша, ші, ж. Вошь. Держись, як воша кожуха. Ном.
Воши́вий, а, е. Вшивый. Вошивий кожушок. Чуб.
Вошко́вий, а, е. Ко вши относящійся. Вошко́ве зі́лля. Раст. Ononis hircina. Вх. Уг. 232.
Вошкопру́д и вошопру́д, да, м. Вшивецъ. Пусти мене, вошкопруде, погуляти поміж люде! — Ой коли ж я вошкопруд, — сиди дома, воші прудь. Грин. III. 686.
Вошкопру́дка и вошопру́дка, ки, ж. Вшивица.
Воща́, щі́, ж. Вощина. Медок у роток, а вощу у церкву. Ном. № 12394.
Воща́ний, а, е. Желтый, рыжій, по цвѣту подобный воску. О. 1862. V. Кух. 37.
Воще́чок, чку, м. Ум. отъ віск.
Вощи́на, ни, ж. Вощина.
Вощи́ти, щу́, щи́ш, гл. Вощить.
Вощо́к, щка́, м. Ум. отъ віск.
Воюва́ння, ня, с. Веденіе войны, война. К. МВ. II. 188. Їх уста м'які як масло, а на серці воювання. К. Псал. 127. Не кидав свого запорозького звичаю — воювання. Мир. ХРВ. 81.
Воюва́ти, вою́ю, єш, гл. Воевать. Коли б, Боже, воювати, щоб шаблюки не виймати. Ном. № 4636. Яким мечем воював, таким і поліг. Ном. № 7085. Мене хочуть воювати. Рудч. Ск. II. 10. Царь царя потугою воює. К. Бай. 26.
Воюва́тися, вою́юся, єшся, гл. 1) Воевать. Турецький цару, виїдь на войну, воюватися, муштруватися. Мет. 2) Драться. Приходить до неї та й каже їй: ну що, ходім, бабо, воюваться. Рудч. Ск. I. 53.
Воювни́к, ка́, м. = Войовник. К. ХП. 58. К. ЦН. 159.
Воювни́чий, а, е. = Войовничий. К. ЦН. 157.
Воя́к, ка́, воя́ка, ки, м. Воинъ. Так наші славнії вояки там мовчки проли-
