Упа́в ві́хоть. Случилось несчастье, непріятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що дуже поганий віхоть упав, — і він не зна, як перебути сей час. Харьк. Ум. Ві́хтик.
Віхтелити, лить, гл. безл. Віхтелить. Дуетъ сильный вѣтеръ, буря. Вх. Лем. 399.
Віхтелиця, ці, ж. Буря, вихрь. Вх. Лем. 399. Вх. Уг. 231.
Віч-на́-віч, нар. Съ глазу на глазъ; лицемъ къ лицу. Нехай же я вас віч-на-віч зведу; тоді побачимо, хто бреше.
Ві́че, ча, с. Вѣче, общественное собраніе; въ Галиціи митингъ, народное собраніе.
Вічи́стий, а, е. Вѣчный; долговѣчный. Вх. Лем. 399.
Ві́чі. См. Воко.
Ві́чко, ка, с. = Очко. Ном. № 642. Вас. 166, 186, 187. Шух. I. 256. Купи мені перстінь із зеленим вічком. Мил. 103. Ві́чками называются также отверстія между нитками рѣдкой ткани. Шух. I. 154.
Ві́чний, а, е. Вѣчный. Царство небесне, вічний покій. Ном. № 353. Ві́чними часа́ми. На вѣкъ, навсегда. Продав грунт вічними часами. Ном. № 1406.
Ві́чність, ности, ж. Вѣчность. Ном. № 390. Продав худобу у вічність. Дати шматок кому хліба на вічность. Г. Барв. 415.
Ві́чно, нар. 1) Вѣчно. 2) До смерти. Як би ти не займав, то я б вічно була твоя. Рудч. Ск. II. 104.
Вічо́вий, а, е. Вѣчевой; общественный. Вічовий, коповий, громадський суд. К. ПС. 24.
Вічо́к, чка́, м. Ум. отъ вік.
Ві́шало, ла, с. Вѣшалка для платья. Вх. Лем. 399. Где ти, Марисю, загортина? — В коморі на вішалі. Гол. IV. 386.
Ві́шальник, ка, м. Висѣльникъ; повѣсившійся, удавленникъ. Ном. № 3799.
Ві́шальниця, ці, ж. Висѣлица. Мил. 53.
Ві́шання, ня, с. Вѣшаніе. Лякали вішанням хлопця, щоб пропасниця покинула. Грин. II. 315.
Ві́́шати, шаю, єш, гл. Вѣшать. Або вішайте, або пускайте. Ном. № 2721.
Ві́шатися, шаюся, єшся, гл. Вѣшаться. З тої досади узяв мотузок і пішов вішатися.
Вішеля́к, ка, м. Повѣшенный. Вх. Лем. 399.
Вішта́, віштя́, меж. = Вісьта. О. 1861. X. Св. 44.
Віштя́к, ка́, м. Прозваніе подольскаго крестьянина ближе къ Каменцу за то, что, погоняя лошадей, кричатъ: віштя! Ном. № 714. О. 1861. X. Св. 44.
Ві́щий, а, е. Вѣщій. Зроби мене віщим, зроблю тебе багатим. Ном. № 5821. Коб я ві́щий тако́му! Если бы я это впередъ зналъ! Если бы я это предвидѣлъ. Вх. Зн. 8.
Віщівни́к, ка, м. Вѣщунъ, предвѣстникъ. Бо то ворог нещасливий, віщівничок барз правдивий. Гол. I. 170. Ум. Віщівничо́к.
Ві́що, мѣст. Винит. падежъ отъ що, употр. послѣ предлога. За віщо, на віщо. Завелися, як той казав: багатий за багатство, а убогий — бо' на й за віщо. Ном. № 3514.
Віщо́вий, а, е. Вѣстовой. Гуде в Латії дзвін віщовий і гасло всім к війні дає. Котл. Ен. IV. 62.
Віщува́ння, ня, с. Предвѣщаніе, пророчество.
Віщува́ти, щу́ю, єш, гл. Предвѣщать, предсказывать. Пугач або сич біду віщує і найпаче пожежу. Ном. № 13405.
Віщу́к, ка́, м. Вѣстникъ. Вх. Лем. 399.
Віщу́н, на́, м. Вѣщунъ, предсказатель. Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює. Котл. НП. 365. Під бороною з залізними або осиковими зубцями можна виховать пса віщуна-ярчука. Ном. № 291.
Віщу́ха, хи, ж. Вѣщунья, предсказательница. Віщуха баба.... пророкувала. К. ЦН. 225.
Ві́я, ві́ї, ж. Рѣсница. Спустила свої довгі вії на очі. Кв. I. 58. Ум. Ві́йка.
Ві́явки́, во́к, ж. мн. = Витушка. МУЕ. III. 24.
Ві́яльний, а, е. Вѣяльный. Ві́яльна лопа́та. Лопата, которою вѣютъ зерно.
Ві́яльник, ка, м. Вѣющій, зерно. Аф. 351.
Ві́яльниця, ці, ж. Вѣялка. Вже розжився трохи: купив собі віяльницю. Александров. у. (Залюбовск.). См. Ві́йка.
Ві́янка, ки, ж. = Віяння 2. Аф. 351.
