ляться, отдалиться, удаляться, удалиться. Тепер же я сиротина у світі зосталась, що від роду віддалилась, а від села одійшла. Чуб. V. 747.
Відда́ниця, ці, ж. Невѣста. О. 1861. XI. 49. Св. Л. 134.
Відда́ння́, ня, с. 1) Отдача. Шість кабанів чорт мав, бідному чоловікові дав і на вічне віддання пропало. Драг. 7. Позичив ледачому гроші — десь на вічне вже віддання: 2) Выходъ замужъ. Св. Л. 197. Дівчина на відданні. Дѣвушка невѣста, взрослая дѣвушка. У мене ж дочка на відданні Г. Барв. 11. 3) Народный праздникъ 15 января. ХС. I. 74. Чуб. III. 5. Ум. Відда́ннячко. Маю сестру на відданнячку. Гол. IV. 547.
Віддаро́вувати, вую, єш, сов. в. віддарува́ти, ру́ю, єш, гл. Отдаривать, отдарить.
Віддаро́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. віддарува́тися, ру́юся, єшся, гл. Отдариваться, отдариться.
Відда́рок, рку, м. Обратный подарокъ. МУЕ. III. 76. Відда́рки дава́ти. Отдаривать. Маркев. 126.
Відда́ти, ся. См. Віддавати, ся.
Відда́ток, тку, м. То, что нужно отдать.
Відда́ха, хи, об. Отдающій, отдающая. Будь узяха, будь і оддаха. Ном. № 10651.
Відда́ча, чі, ж. = Відданя 1 и 2. На оддачі (донька) = на відданню. Чуб. IV. 63.
Відде́рти, ся. См. Віддирати, ся.
Віддиви́тися, влю́ся, вишся, гл. Окончить смотрѣть. Умирающая говоритъ: Очі ж мої каренькії віддивилися, уста ж мої сахарнії 'дговорилися. Чуб. I. 771.
Віддима́ти, ма́ю, єш, сов. в. відду́ти, відодму́, ме́ш, гл. 1) Отдувать, отдуть. 2) Віддима́ти гу́би. Выпячивать губы. Переносно: сердиться. Оддув губи, як капиці. Ном. № 3368.
Віддима́тися, ма́юся, єшся, сов. в. відду́тися, відодму́ся, ме́шся, гл. 1) Отдуваться, отдуться. 2) О губахъ: выпячиваться, выпятиться. Очі горять, губи оддулись. Мир. ХРВ. 33.
Віддира́ти, ра́ю, єш, сов. в. відде́рти и відідрати, деру́, ре́ш, гл. 1) Отдирать, отодрать, отрывать, оторвать. Відірвав нитки, утяг у голку та й почав пришивати до чумарки те, що віддер. Харьк. 2) Только несов. в. Отплясывать, откалывать. Метелиці та гопака гуртом віддирають. Шевч.
Віддира́тися, ра́юся, єшся, сов. в. відде́ртися и відідратися, деру́ся, ре́шся, гл. Отдираться, отодраться, отрываться, оторваться.
Відди́ха, хи, ж. Отдыхъ. Трихи та мнихи — нема оддихи. Ном. № 10952.
Віддиха́ння, ня, с. Отдохновеніе. Пішов у темний лужок на віддихання. Чуб. V. 773.
Віддиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. відди́хати, хаю, єш и відітхну́ти, ну́, неш, гл. 1) Переводить, перевести духъ, стать свободно дышать. Дише, дише, поки віддише. 2) Отдыхать, отдохнуть. Полягайте та віддиште трохи. Рудч. Ск. I. 92. Прийшов у ліс і ліг оддихати. Чуб. I. 5. Сіла одітхнути. Левиц. I. 39.
Відди́хатися, хаюся (шуся), єшся, (шешся), гл. = Віддихати 1. Засапався, ніяк не віддишуся.
Віддівува́ти, ву́ю, єш, гл. Прожить дѣвичью жизнь. Я вже своє дівоцтво віддівувала. Кіев. г.
Віддіжу́рити, рю, риш, гл. Заморить работой. Мабуть добре Карпа на панщині віддіжурили, що на улиці нема. Васильк. у.
Ві́дділ, лу, м. 1) Отдѣлъ, раздѣлъ. Старший син, швець, уже й одружився і на одділ пішов. Г. Барв. 487.
Відділи́ти, ся. См. Відділяти, ся.
Відділя́ти, ля́ю, єш, сов. в. відділи́ти, лю́, лиш, гл. Отдѣлять, отдѣлить; удѣлять, удѣлить. Одділи маненьку часточку землі на моє ім'я. Чуб. I. 143. Одділив йому половину царства. Рудч. Ск. II. 75.
Відділя́тися, ля́юся, єшся, сов. в. відділи́тися, лю́ся, лишся, гл. Отдѣляться, отдѣлиться.
Віддрючкува́ти, ку́ю, єш, гл. Побить палкой. Славяносерб. у.
Віддуба́сити, шу, сиш, гл. Отколотить, отдуть. Стор. I. 239.
Відду́ти, ся. См. Віддимати, ся.
Відду́хати, хаю, єш, гл. = Віддухопелити. А що, добре тебе оддухали? Пирят. у.
Віддухопе́лити, лю, лиш, гл. Отколотить. Иноді віддухопелять добре. Г. Барв. 365.
Віддуши́ти. См. Віддушувати.
Відду́шувати, шую, єш, сов. в. від-
