Ві́двід, воду, м. Резервъ? Воєвода, славний лицарь, на одводі зістав. Гол. I. 15.
Відві́дати, ся. См. Відвідувати, ся.
Відві́дач, ча, м. Посѣтитель. Не так вже по багато набігає одвідачів. МВ. (О. 1862. I. 84).
Відвіджа́ти, джа́ю, єш, гл. = Відвідувати. А як го найдете, дайте мені знати, щоби м приходила його відвіджати. Гол. I. 64.
Відві́дини, дин, ж. мн. Посѣщеніе. Єв. Л. XIX. 44. Ще більшого жалю завдав їй своїми одвідинами. Г. Барв. 168.
Відві́дний, а, е. — час. Срокъ, который можетъ быть отложенъ. Вх. Зн. 7.
Відві́дувати, дую, єш, сов. в. відві́дати, даю, єш, гл. Навѣщать, навѣстить, провѣдать. Сідлай, хлопче, коня вороного, — поїду одвідаю кохання свого. Чуб. V. 345. Матінко моя, відвідай мене. Мет. 245. Вони там були та й її відвідали. Зміев. у.
Відві́дуватися, дуюся, єшся, сов. в. відві́датися, даюся, єшся, гл. Навѣдываться, навѣдаться и узнать, пойти освѣдомиться. А я піду додомоньку та не забавлюся, чи готовий полуденок та відвідаюся. АД. I. 82.
Відві́дціль, нар. = Відціль. Десь ти й доріженьки відвідціль не знаєш. Грин. III. 377.
Відві́йок, йка, м., иногда во мн. ч. відві́йки. Щуплое зерно, которое при вѣяніи падаетъ въ срединѣ между мякиною и полновѣснымъ зерномъ. Мнж. 187. Бідний (сіє) самий послід, уже одвійок од пшениці. Грин. II.
Відвісти́ти, віщу́, сти́ш, гл. Послать вѣсть, извѣстіе въ отвѣтъ, отвѣтить. ЗОЮР. I. 246. Громада одвістила…, що Микола добра людина. О. 1861. VIII. 24. Ні, — одвістив. МВ. (О. 1862. I. 76).
Ві́двість, ти, ж. Отвѣтное извѣстіе.
Відві́т, ту, м. Отвѣтъ. ЗОЮР. II. 207. Одві́т оддава́ти. Отвѣчать. КС. 1882. XII. 501.
Відві́тити. См. Відвічати.
Відві́тний, а, е. Отвѣтный.
Відві́тувати, тую, єш, гл. Отвѣчать. Питає: „Де ти мою козу дів? — Продав, — одвітує Климець. Рудч. Ск. I. 67.
Відвіча́льний, а, е. Отвѣтственный. Желех.
Відвіча́льність, ности, ж. Отвѣтственность. Темрява окривала наш український розум із давніх давен що до.... нашої одвічальности перед судом культури. К. Кр. 8.
Відвіча́ти, ча́ю, єш, сов. в. відві́тити, чу, тиш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. Вовк… питає його: „Чого ти тут ходиш?“ — Сірко одвіча. Рудч. Ск. I. 11. 2) Отвѣчать, нести на себѣ отвѣтственность, отвѣтить. Смійся, смійся, а за смішки плачем одвітиш. Ном. № 12662. Гуляй, душа, у роскоші, — відвічаю. Ном. № 12503. Він одвічає, а той остається у боці. Зміев. у.
Відві́чний, а, е. Вѣчный, всегда бывшій. Довгий острів на Дніпрі, укритий одвічним лісом. Стор.
Відві́чно, нар. Отъ вѣка, вѣчно.
Відві́ювати, ві́юю, єш, сов. в. відві́яти, ві́ю, єш, гл. Отвѣвать, отвѣять.
Відво́дини, дин, ж. мн. Обѣдъ новобрачныхъ, свекра и свекрови у тестя и тещи въ послѣдній день свадебныхъ пиршествъ — субботу той недѣли, въ началѣ которой было весі́лля, а затѣмъ ужинъ тестя и тещи въ хатѣ новобрачнаго. МУЕ. III. 170.
Відво́дити, джу, диш, сов. в. відве́сти́, веду́, де́ш, гл. 1) Отводить, отвесть. Одведи її додому. 2) Отстранять, отстранить. 3) Взводить, взвесть. Одвів курка і вже хотів.... стріляти. Чуб. I. 154.
Відво́зити, жу, зиш, сов. в. відве́зти́, зу́, зе́ш, гл. Отвозить, отвезти.
Відвойо́вувати, вую, єш, сов. в. відвоюва́ти, вою́ю, єш, гл. Отвоевывать, отвоевать, добыть силой. Я вас навчив би боронити що́ одвоювали вам козаки! — Який гаспид одвойовував нам наше добре, опріч нас самих. К. ЧР. 69. Царь іде войною на цього самого царя, шоб відвоювати у його другу дочку. Рудч. Ск. Я тебе від смерти відвоював. Рудч. Ск.
Відвола́ти, ла́ю, єш, гл. Первоначально значило: отозвать, теперь употребляется въ выраж. Біду́ відвола́ти. — Избавиться отъ бѣды. Мені тебе хоч жалко, мила, біди не можно одволать. Греб. 339. Відвола́ти или відвола́ти від сме́рти. Спасти отъ смерти, отходить. Бабусю Настю поховали і ледве, ледве одволали Трохима діда. Шевч. Він мене од смерти одволав. Рудч. Ск. I. 128.
Відволіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. відво-
