Ви́шукати. См. Вишукувати.
Вишу́кувати, кую, єш, сов. в. ви́шукати, каю, єш, гл. Выискивать, выискать, отыскивать, отыскать. Вишукує травиці. К. Іов. 88. Зілля всякі вишукує. МВ. II. 8.
Ви́щати, щаю, єш, гл. Дѣлаться выше.
Вища́ти, щу́, щи́ш, гл. Визжать. Вона аж вищить. Рудч. Ск. II. 30.
Ви́ще, нар. Выше. Молоде орля, та вище старого літає. Ном. № 7322. Вище лоба очі не ходять. Ном. № 1017. Хто вище злізе, дужче пада. Ном. № 14313.
Ви́щебетати, чу, чеш, гл. Выболтать, высказать неосторожно.
Ви́щедрувати, рую, єш, гл. Получить за пѣніе щедрі́вок.
Ви́щезати, ваю, єш и ви́щезнути, ну, неш, гл. Исчезнуть, уничтожиться, истребиться. Вищезає жито. МУЕ. III. 43. Каченята вищезли: ворони вихапали. Рк. Левиц.
Ви́щербити, блю, биш, гл. Зазубрить, вызубрить, выбить щербину. Вищербила ніж. Зачепила рогачем горщик та й вищербила. Харьк.
Ви́щербитися, блюся, бишся, гл. 1) Зазубриться, получить щербину. 2) Выйти изъ ряда, изъ числа. Тепер уже всі будемо за вас. — А може й не всі, може хто перейде на другий бік? — Ні, вже не вищербиться більш ні один. Екатериносл. г. (Залюбовск.).
Ви́щий, а, е. Высшій. Не впрохав нижнього, не впросиш вищого. Ном. № 981.
Ви́щик, ка, м. Родъ клейма въ видѣ вырѣзки на ухѣ овцы. Черк. у. Екатериносл. г. Мнж. 182.
Ви́щикнути, ну, неш, гл. Вырвать, выщипнуть. Прійшов Петро — вищикнув листок, прийшла Ілля — вищикнула два. Ном. № 468.
Ви́щипати. См. Вищипувати.
Вищи́пувати, пую, єш, сов. в. ви́щипати, паю (плю), паєш (плеш), гл. Выщипывать, выщипать. Вищиплю, виломлю кленовий лист. Мет. 297.
Ви́щирити. См. Вищиряти.
Вищиря́ти, ря́ю, єш, сов. в. ви́щирити, рю, риш, гл. = Вишкіряти, вишкірити. Вищирив зуби, як циганські діти до місяця. Ном. № 12637. Вищирив зуби, як печене порося. Ном. 12637.
Ви́щість, щости, ж. 1) Высшее положеніе, болѣе высокое положеніе. 2) Превосходство. Желех.
Ви́яв, ву, м. Проявленіе, обнаруженіе. Желех.
Ви́ява, ви, ж. 1) = Вияв. МВ. III. 9. 2) Открытіе, обнаруженіе.
Ви́явити, ся. См. Виявляти, ся.
Вия́влювати, люю, єш, гл. = Виявляти. Радощів своїх нікому не виявлює. Г. Барв. 454. Пишучи у Київ у такім гарячім тоні, я виявлював себе аж надто виразно. К. ХП. 11.
Виявля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́явити, влю, виш, гл. Обнаруживать, обнаружить, открывать, открыть, показывать, показать, появлять, появить. Юдихва виявила його капості перед Ксерксом. Ном. № 3559.
Виявля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́явитися, влюся, вишся, гл. Обнаруживаться, обнаружиться, открываться, открыться, появляться, появиться, показываться, показаться. Ось як виявлялась ся загадка. Стор. Кодацький поріг виявився, а то не було його видно. Стор. II. 120. Він виявивсь народу. К. Псал. 197. На вулиці чорна свита виявилась одна й друга, замигтіли платки, намітки.... йшли люде до церкви. МВ. (О. 1862. I. 91).
Ви́язичити, чу, чиш, гл. Проболтаться, проговориться. То про того чоловіка, що вбили, та й виязичили. Лебед. у.
Ви́ярок, рку, м. Лощинка, неглубокій оврагъ. Там такий є виярок, то вода й залива инколи. Новомоск. у. (Залюбовск.). Ум. Ви́ярочок.
Виясне́ння, ня, с. Разъясненіе, поясненіе.
Ви́яснити, ся. См. Виясняти, ся.
Виясня́ти, ня́ю, єш, сов. в. ви́яснити, ню, ниш, гл. 1) Выяснять, выяснить, разъяснять, разъяснить, пояснять, пояснить. 2) Вычищать, вычистить; сдѣлать свѣтлымъ, блестящимъ. Вияснила п'ятака. Мнж. 97. Виясни добре стремена та й їздь тоді верхи. Черк. у. Візьми мітлу та мети, виясни хорошенько місяць: бач, як насупило. Шевч. 297.
Виясня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. ви́яснитися, нюся, нишся, гл. 1) Проясняться, проясниться, посвѣтлѣть. Вияснилось бліде та понуре обличча Грицькове. Г. Барв. 154. 2) Ви́ясниться. Прояснится (о погодѣ). Нехай виясниться, бо дуже нахмарило. Ном. № 5494.
Віблєк, ка, м. ( = Вібляк). Бревно круглое, годное для постройки. Шух. I. 88. См. Вибель.
Віблий, а, е. Круглый, цилиндрическій.
