Ви́хлюпати, ви́хлюпнути. См. Вихлюпувати.
Вихлю́пувати, пую, єш, сов. в. ви́хлюпати, паю, єш, одн. в. ви́хлюпнути, ну, неш, гл. Выплескивать, выплескать, выплеснуть. Поки доніс відро, то всю воду вихлюпав.
Вихова́нець, нця, м. Воспитанникъ. К. ХП. 98.
Вихова́нка, ки, ж. 1) Воспитанница. 2) Любовница, содержанка. Борзенск. у.
Вихова́ння, ня, ср. Воспитаніе. Левиц. Пов. 314. Чуб. I. 238. Виховання і чоловіка і народу з матірньої мови повинно починатися. О. 1861. XI. 104.
Ви́ховати, ся. См. Виховувати, ся.
Вихо́вувати, вую, єш, сов. в. ви́ховати, ваю, єш, гл. 1) Перепрятывать, укрывать, укрыть. 2) Воспитывать, воспитать. Як доглядати дітей, як їх виховувати. К. Псал. 14.
Вихо́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. ви́ховатися, ваюся, єшся, гл. 1) Укрываться, укрыться. Як не виховуйся, а смерть тебе знайде. Чорта виховаєшся (не сховаєшся). Ном. № 3922. Ви́ховалась три мі́сяці. Три мѣсяца все пряталась. Константиногр. у. 2) Воспитываться, воспитаться.
Ви́ходець, дця, м. Выходецъ. Котл. Ен. I. То не жива людина, то виходець з того світу. Мир. Пов. I. 121.
Виходжа́ти, джа́ю, єш и вихо́джувати, джу, диш, гл. Выходить, выступать. Вх. Уг. 231. Корсунський полковник із намету виходжає, до козаків стиха словами промовляє. Дума.
Вихо́дити, джу, диш, сов. в. ви́йти, йду, деш, гл. 1) Выходить, выйти изъ чего, откуда, куда. Вийди, вийди, мила, з хати. Мет. 10. В панські ворота широко ввійти, та узько вийти. Ном. № 1208. І виходила до його вся земля. Єв. М. I. 5. Чоловік і жінка вийшли у поле жать. Рудч. Ск. I. 11. Як вийшла воля, дак мене ніхто й не наймає. Г. Барв. 315. — з чо́го. Стать выше, перерасти. Я вже вийшла з того, щоб мене лаяти. Лебед. у. — з гро́шей. Падать въ цѣнѣ. Кінь молодий у гроші йде, а старий виходить. Ном. № 10230. Не вихо́дити з горі́лки. Быть постоянно пьянымъ. До самого дівич-вечора я з горілки не виходила. О. 1862. VII. — у доро́гу. Выходить, выйти въ путь. Ой уже син, син Гавриленко у дорогу виходить. Рудч. Чп. 32. — у пани́, міща́не и пр. Дѣлаться бариномъ, мѣщаниномъ и пр. Силкуються вийти або в міщанство, або в панство. О. 1862. III. 79. — на що, ко́го: Ви́йти на до́бре, на зле́. Окончиться благополучно, хорошо, неблагополучно, нехорошо. Трудно, аби на добре вийшло, що із злих рук прийшло. Ном. № 2876. Ви́йде на на́ше. Будетъ по нашему. Ном. № 1069. Воно́ все на одно́ ви́йде. Одно и то же будетъ. Св. Л. 129. Ви́йти на ко́го. Сдѣлаться чѣмъ. Вони.... виходять на попа без ніякої науки. Св. Л. 130. Ви́йти за ко́го, — за́між. Выйти замужъ за кого. Як вийду за тебе, — зостанусь нещасна. Мет. 48. Вийшла заміж — як за стінку засунулась. МВ. I. 2) Всходить, взойти. Ой вийду я на шпилечок та гляну я на долину. Мет. 80. 3) Происходить, произойти. Од того вихор вийшов, що як Сатанаїл виніс землю з води, то вода зверху замерзла. Чуб. I. 35. 4) Выходить, выйти, оказаться, быть. Сам чорт не пізна, яка з дівчини вийде молодиця. Ном. № 9000. 5) О времени: исполняться, исполниться, истечь. Рік виходить. Рудч. Ск. I. 65. Виходить і другий год. Рудч. Ск. II. 109. Йому ще й года не вийшли женитись. Г. Барв. 475. 6) Обходиться, обойтись, стоить. Ця керсетка мені чотирі з половиною вийшла: три з половиною за набор та карбованець за пошиття. Черн. у.
Ви́ходити, джу, диш, гл. 1) Исходить. Всі лужечки виходила. Мет. Багато світу виходила. О. 1862. V. 77. 2) Достичь, добиться хожденіемъ. Ходив три дні, та виходив злидні. Ном. № 10936. Дай руками, а не виходиш ногами. Чуб. I. 247. Три дні ходив Антосьо по селі і виходив аж три злоти. Св. Л. 40. 3) Проходить. І де ти, Чіпко, ходиш? де ти бродиш?… Ось до якої пори виходив. Мир. ХРВ. 9.
Ви́ходитися. См. Вихожуватися.
Вихо́жуватися, жуюся, єшся, сов. в. ви́ходитися, джуся, дишся, гл. 1) Выростать, вырости, взлелѣяться. А дівчина виходилась у неї хороша, як маківочка повненька. МВ. I. 150. 2) Оправляться, оправиться (отъ болѣзни), окрѣпнуть. Г. Барв. 342. Бичок уже став вихожуваться — нога гоїться. Зміевск. у. Ще не дуже після родин виходилась. Кв. I. 207.
Вихо́дитися, диться, сов. в. ви́йтися, деться, гл. безл. 1) Только несов. в. Выходить. А з дверей виходилось на один
