Ви́тягом нар. 1) Протяжно. 2) — ї́хати. Цугомъ ѣхать.
Ви́тягти, ся. См. Витягати, ся.
Ви́тяжка, ки, ж. Заготовленный цѣльный кусокъ кожи для передней части голенища и головки. Вас. 158.
Витяжни́й, а́, е́. 1) Протяжный. Пісня жалібна, витяжна, плакуча. Левиц. 2) Витяжні́ чо́боти. Сапоги, у которыхъ передокъ и передняя часть голенища изъ цѣльной кожи. Нові чоботи витяжні. Ном. № 11182.
Витя́жно, нар. Протяжно. Роспочав чумака голосно та витяжно. Левиц. I. 18.
Ви́тязь, зя, м. Витязь. Ум. Ви́тязенько. Синки молоденькі, витязейки барз славненькі. Голов. I. 169.
Витя́зький, а, е. Витяжскій. Усі поля обсіяли головами козацькими, козацькими, витязькими. Нп.
Ви́тяти. См. Витина́ти.
Ви́учити, (ся), чу, (ся), чиш, (ся), гл. = Вивча́ти, ся.
Виха́ння, ня, с. Маханіе, размахиваніе.
Виха́ти, ха́ю, єш, гл. Махать, размахивать. Ой там Івась конем іграє, коп'є вихає. Мет. 334. Не вихай бо дуже віником, бо курява встає. 2) Лягать. Ич, як кобила задом виха!
Ви́хвалити, ся. См. Вихваляти, ся.
Ви́хвалка, ки, ж. Хвастовство, похвальба. Ти все на вихвалку. КС. 1883. XI. 500. При.... вихвалках.... своєю силою. Мир. ХРВ. 156.
Вихваля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́хвалити, лю, лиш, гл. Восхвалять, восхвалить, расхваливать, расхвалить. Тоді козак чуру вихваляє. Макс. Бога вихваляти. Шевч. 391.
Вихваля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́хвалитися, люся, лишся, гл. Хвастать, похвастать, хвалиться, похвалиться. Вихваляється вірною дружиною. Мет. 265.
Ви́хватити, ся. См. Вихвача́ти, ся.
Ви́хватний, а, е. Быстрый, хваткій, энергичный. Запорожці — то народ був вихватний. Верхнедѣпр. у. Слов. Д. Эварн.
Вихвача́ти, ча́ю, єш и вихва́чувати, чую, єш, сов. в. ви́хватити, чу, тиш, гл. Выхватывать, выхватить.
Вихвача́тися, ча́юся, єшся и вихва́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. ви́хватитися, чуся, тишся, гл. Выскакивать, выскочить впередъ, бросаться, броситься впередъ. Поперед війська не вихвичайся (не вихвачуйся). АД. I. 16, 25.
Ви́хвицом, нар. Вскачь. Жене коні вихвицом.
Ви́хилити, ся. См. Вихиляти, ся.
Вихиля́си, сів, мн. Выгибаніе, изгибаніе. Взявшись у боки, робить вихиляси. О. 1862. IV. 18.
Вихиля́сом, нар. Извиваясь, выгибаясь. Шевч. 187. Тут танцювала викрутасом і пред Енеєм вихилясом під дудку била третяка. Котл. Ен. I. 19.
Вихиля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́хилити, лю, лиш, гл. 1) Высовывать, высунуть, выставлять, выставить. 2) Выпивать, выпить. Грин. III. 565. Вихилив ще дві чарки. Стор. I. 97. Пили його горілку, поки до каплі вихилили. Мир. ХРВ. 197.
Вихиля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́хилитися, люся, лишся, гл. 1) Выгибаться, выгнуться. Дуб на йому (на чоловікові) трохи вихиливсь. О. 1862. V. 82. А чого, коню, вихиляєшся? Чи я важко на тобі сидю? Грин. III. 627. 2) Наклоняться, наклониться, склоняться, склониться. Годі тобі, чумаченьку, на пужально вихилятися. Рудч. Чп. 43. 3) Высовываться, высунуться, выставляться, выставиться. 4) Выступать, выступить. Вихиливсь за Кучманський шлях. К. ЦН. 226.
Ви́хитати. См. Вихитувати.
Ви́хитрувати, трую, єш, гл. Добыть хитростью. Левиц.
Вихи́тувати, тую, єш, сов. в. ви́хитати, таю, єш, гл. 1) Расшатывать, разшатать, разшатавъ повалить. Вітер дерева вихитує. Славяносербск. у. Корова чухалась, чухалась, поки стовпа вихитала. 2) Только несов. в. Качать. Корови — так попереду і аж головами вихитують. Сим. 191.
Вихи́туватися, туюся, єшся, гл. Покачиваться. Замість щоб робити, вона на гойдальці вихитується.
Ви́хід, ходу, м. Выходъ. Твій вхід і вихід в його буде од нині і довіку певен. К. Псал. 290.
Ви́хлескати, щу, щеш, гл. Выхлебать. Наварила борщу, та й не вихлещу. Ном. № 12312.
Ви́хліб, ба, м. Шуточное слово, употребленное повидимому въ смыслѣ: отсутствіе хлѣба. Ном. № 14321. Встрѣчено въ нар. разсказѣ, который см. при словѣ ви́пшоно.
Вихлюва́тий, а, е. Шаткій. Вихлюватий човен. Волч. у.
