Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/197

Ця сторінка вичитана

Вивче́ння, ня, с. Изученіе. Праця д. Огоновського є здобуток широкого вивчення джерел. Башт. 59.

Ви́вчити, ся. См. Вивча́ти, ся.

Ви́в'язати, ся. См. Вив'язувати, ся.

Вив'я́зувати, зую, єш, сов. в. ви́в'язати, жу, жеш, гл. 1) Развязавъ мѣшокъ, узелъ и т. п., вынуть оттуда. Почали з рушників усячину вив'язувати. Г. Барв. 65. 2) Связывать, связать. Червону калину в пучки вив'язують. Ви́в'язати не́від. Связать неводъ. Мнж. 24.

Вив'я́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. ви́в'язатися, жуся, жешся, гл. Повязываться, повязаться. Вив'яжеться шовковою хусткою. Г. Барв. 364.

Ви́в'ялити, лю, лиш, гл. 1) Провялить. 2) Истощить, изнурить, обезсилить. Желех.

Ви́в'ялитися, люся, лишся, гл. Обезсилѣть до вялости, изнуриться. Мужик у роботі вив'ялиться, виробиться та й не довго живе. Волч. у.

Ви́гавкати, каю, єш, гл. Выгнать лаемъ. Собака не зробе урону, шоб то переполох виливати. Вона хоч і зляка, так потім сама усе вигавка. Мнж. 155.

Ви́гадати. См. Вигадувати.

Ви́гадка, ки, ж. 1) Выдумка. Пішла голота на вигадки. Ном. № 14265. 2) Выдумка, капризъ, прихоть. Коли скінчиш ти вигадки химерні і нам даси до тебе говорити. К. Іов. 39. Ум. Ви́гадочка. А за молодого віку, славлють, вигадочки були чималі і в неї. МВ. (О. 1862. III. 34).

Вига́дливий, а, е. 1) Изобрѣтательный. 2) Прихотливый. А жінка вередлива та вигадлива. Рудч. Ск. II. 174.

Вига́дливість, вости, ж. Изобрѣтательность. До краси натури прийшла на поміч людська вигадливість. Левиц. I. 221.

Ви́гадочка, ки, ж. Ум. отъ вигадка.

Вига́дування, ня, с. Выдумываніе.

Вига́дувати, дую, єш, сов. в. ви́гадати, даю, єш, гл. 1) Выдумывать, выдумать, придумать. Дідона вигадала грище. Котл. Ен. I. 23. Глухий не почує, то вигада. Посл. Учені люде вигадали такий струмент, що виміря кожну високість. Ком. I. 14. 2) Только несов. в. Прихотничать, привередничать. Як почала вигадувати: і те не добре, і се не гаразд, — дайте такого, що й не знаю якого.

Вигадни́ця, ці, ж. Выдумщица. Желех.

Вига́дчиця, ці, ж. = Вигадниця. Дочка була вже така вигадчиця, що нехай Господь боронить. МВ. I. 26.

Вига́дько, ка, м. Выдумщикъ. Ном. № 12623.

Ви́ганьбити, блю, биш, гл. Изругать. Семен було мене і полає, і виганьбить. Федьк.

Ви́ганяти, няю, єш, гл. Вы́бѣгать. Виганяв по всьому горо́ду. Аф. 325.

Виганя́ти, няю, єш, сов. в. ви́гнати, жену, неш, гл. 1) Выгонять, выгнать, изгонять, изгнать. Вигнав Бог людей з раю. Ном. № 11415. Син виганя з хати. Ном. № 9413. Вигнала свиню з огорода. Левиц. I. 196. 2) Гнать, выгонять, выгнать. Молотить виганяє людей недобитих. Шевч. 333. Виганяє чумак сірі воли та на раннюю росу. Рудч. Чп. 87. 3) Вышибать, вышибить. Клин клином виганяй. Ном. № 3886. 4) Ви́гнало що, кого́. Выросъ очень въ вышину. Вигнало того дуба так, що за всіх вищий. Доріс Павлусь до парубка. Так його вигнало. Стор. I. 60.

Ви́ганятися, няюся, єшся, гл. Набѣгаться. Виганявся за день, аж ніг не чую.

Виганя́тися, ня́юся, єшся, сов. в. ви́гнатися, женуся, нешся, гл. 1) Изгоняться, быть изгнаннымъ. 2) Выгоняться, быть выгнаннымъ. Вівці виганяються рано вранці до ватаги. 3) Выталкиваться, вытолкнуться. Смок витягає воздух з цівки, а через те вода піднімається й виганяється геть. Ком. II. 9. 4) Вырастать, вырости въ вышину. Григор вигнався такий, як тополя. Каменец. у. Два дуби вигнались вище лип. Левиц. Пов. 179.

Вигапто́вувати, вую, єш, сов. в. ви́гаптувати, тую, єш, гл. Вышивать, вышить золотомъ, серебромъ. Я вишию-вигаптую чумаку рукавця. Рудч. Чп. 26.

Ви́гарманувати, ную, єш, гл. Вымолотить, смолотить гарма́ном. Відколи гарманую, тільки копу вигарманував.

Ви́гасати, саю, єш, гл. Вы́бѣгать.

Ви́гасити. См. Вигашувати.

Ви́гаснути, ну, неш, гл. Угаснуть, потухнуть. Да вигаснуть зарані ії зорі. К. Іов. 8.

Ви́гатити. См. Вигачувати.

Вига́чувати, чую, єш, сов. в. ви́гатити, гачу, тиш, гл. Запруживать, запрудить, сдѣлать запруду.

Вига́шувати, шую, єш, сов. в. ви́гасити, шу, сиш, гл. Гасить, тушить, потушить.