Завтра пресвітле Христове воскресеннє, день-Великодень. АД. I. 234.
Велико́дній, я, є. Пасхальный. Маруся у великодню суботу сама вчинила паску. Кв. I. 67. Велико́дні свя́та, святки́. Свѣтлый праздникъ, свѣтлая недѣля.
Великоду́шний, а, е. Великодушный. О, Байдо, воїне великодушний. К. Бай. 20.
Великолі́тній, я, є. Многолѣтній. Дерева великолітні. Шевч. 436.
Великомо́вний, а, е. Многорѣчивый. Не великомовна була.... усе мовчки. МВ. II. 34.
Великомо́вність, ности, ж. Многорѣчивость. Желех.
Великомо́жний, а, е. Вельможный, знатный. Простих і великоможних смерть не минає.
Великому́ченик, ка, м. Великомученикъ. Де ж ти, великомучениче святий, пророче божий? Шевч. 561.
Великому́чениця, ці, ж. Великомученица. Шевч. 439.
Великоро́дний, а, е. Высокородный. Княгиня великородна. МВ. (О. 1862. III. 39).
Великорозу́мний, а, е. Очень умный. Ти вже в нас великорозумний. Левиц. КС. 27. Сим. 230.
Великосві́тній, я, є. Аристократическій, принадлежащій къ высшему свѣту. Соромились размовляти нею (українською мовою) серед людей великосвітніх. К. ХП. 122.
Великотерпля́чий, а, е. Многотерпѣливый. Бог великотерплячий. Васильк. у.
Ве́лич, чі, ж. Громадина, громада. Воли в його велич. Велич був покійний чумак. Ліс у мене стародавній, добрий; дуби — велич усе. Харьк. Дівка така велич. Константиногр. у.
Велича́ти, ча́ю, єш, гл. 1) Величать, называть, титуловать. Тільки будуть мене, мати, на підпитку гречкосієм, домонтарем величати. Макс. Один одного звикли добродіями величати. ЗОЮР. II. 201. 2) Почитать, относиться съ уваженіемъ; чествовать. Дурня багатого всі величають. Ном. № 1429. Андрею, не будьте свинею, коли вас люде величають. Ном. № 2837. Десь я тобі та докучила, по твоєму двору ходячи, кіскою маючи, твій двір величаючи. Макс.
Велича́тися, ча́юся, єшся, гл. 1) Важничать; чваниться. Величається, як заяць хвостом. Ном. № 2488. Величається, мов попадя на весіллі. Ном. № 2491. 2) Возвеличиваться. Веселися ж, моє серце, величайся, моя славо! К. Псал. 31.
Величе́зний, величе́нний, а, е. Огромный, большущій. Желех.
Величе́нький, а, е. Довольно большой. Бур'янець і величенький, та ніхто його не думає полоти. Кв.
Величі́нь, ні, ж. Величина; огромность. Ми можемо вияснити величінь сонця. Дещо. (4-те вид.), 26.
Вели́чкий, а, е. Большой. Вх. Зн. 6.
Вели́чко, нар. Ум. отъ ве́лико. Нас не величко. Насъ не много. Вх. Лем. 396.
Вели́чний, а, е. 1) Почитаемый, находящійся въ чести, достойный. До попа ідемо, гостинці несемо житнії, пшенишнії — ми в попа велишнії. Мет. 25. Який сей хліб чесний та величний, щоб такі й ви були. 2) Величественный. Діла твої святі, величні, все сталося, як ти задумав. К. Псал. 260.
Вели́чність, ности, ж. 1) Значеніе, значительность, достоинство. Козаки у хлібі кохаються, ото як зійдуться, то й пита один одного: а скілько у тебе хліба, бо він у чому иншому величности не покладає. Могил. у. 2) Величественность.
Вели́чно нар. Величественно. Одягнися красотою шаною велично. К. Псал. 108. Як у нас велично та пишно. МВ. (О. 1862. III. 41). Ум. Вели́чненько. Бабуся, сидячи за столом тихенько і величненько, якусь думку собі думала. МВ. (О. 1862. III. 58).
Величноче́сний, а, е. Высокочестный, благородно честный. К. М. і Х. 39.
Вели́ччя, чя, с. 1) Величіе. Ти своє величчя з неба на всю землю разпросторив. К. Псал. 14. Велике слово свідкує про величчя того народу, що зачав його в глибині свого духа. К. ХП. 131. 2) Величаніе, почетъ, честь. Марусю — калино, малино! нам на тебе дивитися мило, да на твоє біле обличчя, що зробила родоньку величчя. МУЕ. III. 152. Нарядила родоньку величчя, шо звеличали три двори. МУЕ. III. 152.
Велі́ння, ня, с. Велѣніе, приказаніе. Обносять злющі мене словом, а я храню твої веління. К. Псал. 277.
Велі́ти, лю́, ли́ш, гл. Велѣть, приказывать, приказать. Ой чому не прийшов, чому не приїхав, як я тобі, серденько, веліла? Мет. 31. Не велі́ти. Не позволить, не велѣть, запретить. Мені мати не велить з тобою, серце, говорить. Мет. 54.
