ремѣшана съ соломой. Рудч. Ск. II. 28. Kolb. I. 55.
Вальс, са, м. = Валець. Краков'яка оддирають, вальса та мазура. Шевч. 138.
Валю́га, ги, ж. = Корито. Вх. Зн. 28.
Валю́ка, ки, об. Лѣнивецъ, лежебокъ. Харьк. у. О. 1862. IX. 66.
Валю́х, ха, м. Пирогъ изъ картофеля и пшена. Ковел.
Ва́люш, ша, м. Вальдшнепъ. Іде під осінь бити зайця й валюша стрілець. Щог. Сл. 67.
Валю́ша, ші, ж. Сукновальня. Стор. II. 116.
Ва́люшень, шня, м. = Валюш. Мнж. 177.
Валю́шний, а, е. Сукновальный.
Валю́шник, ка, м. = Валюша. НВолын. у.
Валю́шня, ні, ж. = Валюша. Уман. IV. 94.
Валю́щий, а, е. 1) Валящій, ненужный. 2) Падающій, не могущій устоять на ногахъ. Він п'яний, аж валющий. Зміев. у.
Ва́лява, ви, ж. Множество. Лубен. Александр. у. Валява жидів іде з школи. Залюбовск. Валявою йдуть люде. Чер. у. Снігу валява. О. 1861. V. 71. Такого валява риби. Мнж. 176.
Валя́ка, ки, об. = Валюка. Ти такий грубиян і валяка. Г. Барв. 500.
Валя́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Валить, сваливать, опрокидывать. Чорт росердився, налітає і хату валяє. Рудч. Ск. II. 116. Буйний вітер в полі повіває, бідного козака із ніг валяє. АД. I. 2) Валять (сукно). 3) Бить, сбивать (съ дерева). 4) Пачкать, марать. Помалу ступайте, пилу не збивайте, шмаття не валяйте. Чуб. III. 34. 5) — ко́ней. Выхолащивать лошадей. Шух. I. 211. 6) Испражняться. Мнж. 122.
Валя́тися, ля́юся, єшся, гл. 1) Падать, валиться. Пішла мати тиняючись, по під тином валяючись. Макс. 2) Валяться. Ой не дурно моїх братів китиці по шляху валяються. АД. I. Валяється, як свиня в барлозі. Ном. № 11344. 2) Пачкаться. Валятися у глину. Коло чого ходиш, тим і валяєшся.
Валя́щий, а, е. = Валющий 1. Г. Барв. 439.
Ванбе́ре́ць, рцю́, м. Инбирь. Настою вам, братці, горілку у пляшці із перцем, ванберцем.... Чуб. V. 473.
Ванда́, ди́, ж. Родъ арапника, длинной плети. Окомани з батогами, саули з вандою. Грин. III. 634. См. Фанда и Хвайда́.
Ва́ндри, рів, м. мн. = Мандри. Желех. На вандри сі пустив. Фр. Пр. 135.
Вандрі́ве́ць, вця́, м. = Мандрівець. Желех.
Вандрі́вка, ки, ж. = Мандрівка. Фр. Пр. 136. Ой заберу діти в торбу, піду на вандрівку. Гол.
Вандрі́вний, а, е. = Мандрівний. Желех. Вандро́вний чоловік: усе вандрує.... Фр. Пр. 136.
Вандрівни́к, ка, м. = Мандрівець. Желех. Вандрівни́к, — завандрував в половни́к (насмѣшка надъ пойманнымъ воромъ). Фр. Пр. 136.
Вандрува́ти, ру́ю, єш, гл. = Мандрувати. Желех. Фр. Пр. 136.
Ва́ник, ка, м. Родъ куртки. Екатериносл. у. (Залюбовск.).
Ва́нна, ни, ж. 1) Ванна. Чуб. II. 644. Старий казав наністи води в ванну. Чуб. II. 334. 2) Раст. Verbascum nigrum. Лв. 102.
Ванта́жити, жу, жиш, гл. Нагружать. Желех. Не годиться поганенький візок тяжким заліззям вантажити — не видержить.
Ваньки́р, ра, м. = Валькир. Уман. у.
Вапе́льник, ка, м. Приготовляющій известь. См. Вапняр.
Вапе́льня, ні, ж. = Вапнярка.
Ва́пенний, а, е. = Вапняний.
Вапе́нник, ка, м. = Вапельник. О. 1861. I. Слов.
Ва́пна, ни, ж. и ва́пно, на, с. Известь. Вас. 169, 157.
Вапни́стий, а, е. Известковый, богатый известью. Желех.
Вапни́ти, пню́, ни́ш, гл. = Вапнувати. Желех.
Вапни́ще, ща, с. Известковая копь.
Ва́пно. См. Вапна.
Вапнува́ння, ня, с. Штукатурка, побѣлка известью.
Вапнува́ти, ну́ю, єш, гл. Штукатурить, бѣлить известью. Желех.
Вапня́к, ка́, м. Известнякъ. Уман. I. 294.
Вапня́ний, а, е. Известковый, изъ извести. Желех.
Вапня́р, ра́, м. 1) Приготовляющій известь. Желех. 2) Возящій известь. Липовец. у. См. Вапельник.
