Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/165

Ця сторінка вичитана

нестѣсняемое движеніе, пареніе. Буяння гордого ума. К. ПС. 46.

Буяр, ра, м. Большая лодка.

Буя́ти, я́ю, єш, гл. 1) Роскошно расти. Така бузина скрізь як ліс, ніхто туди не ходить, — та буяє так, що продертись трудно. Драг. 81. Поле в них буяє бодяками. К. МБ. XI. 152. Гіллястий ясокір буяє. МВ. II. 174. 2) Буйствовать, бушевать. Козаки блукають купами по місту да буяють, як тиї бугаї в череді, — хочуть двори ламати да грабувати старшину. К. ЧР. 322. Тепер, славити Бога, тихо стало, а то все вітри буяли. Камен. у. 3) Парить, рѣять; жить и двигаться свободно. Буяли в небо крилами орлиці. Вінок. 228. Риба в морі і в ріках буяла. Чуб. I. 70.