fibrinum, бобовникъ, вахта. б) Butomus umbellatus. Лв. 97.
Бобко́вець, вця, м. Раст. Лавръ. Желех.
Бобко́вий, а, е. Лавровый. Желех. Бобкове листя. МУЕ. I. 109.
Бобо́вий, а, е. Бобовый. Ой бо мої кучерики як бобові струки. Чуб. V. 36.
Бобови́ння, ня, с. бобови́ця, ці, ж. Стебли бобовъ. Ум. Бобовиннячко.
Бобо́вник, ка, м. Раст. Menyanthes trifoliata L. ЗЮЗО. I. 128.
Бобо́вх, меж. = Шубовсть. Бобовх у воду.
Бобов'янка, ки, ж. = Бобовиння. Вх. Лем. 393.
Бобо́к, бка́, м. Ум. отъ біб.
Бобору́нка, ки, ж. = Бобрунка. Вх. Уг. 228.
Бо́брик, ка, м. 1) Ум. отъ бобер. 2) Родъ мѣдной пуговицы; такія пуговицы гуцулы изготовляютъ сами, употребляя ихъ для украшенія кожаныхъ поясовъ, кож. сумокъ и пр. Шух. I. 126, 127, 278.
Бо́бричок, чка, м. Ум. отъ бобер.
Бобро́, бра́, м. = Бобер 1. Харьк. у.
Бобро́вий, а, е. Бобровый. Мій кожух новий, ковнір бобровий. Нп. Боброва шапка. Чуб. III. 294.
Боброви́к, ка́, м. = Бобровник.
Бобро́вник, ка, м. Охотникъ на бобровъ, бобровый промышленникъ.
Бобруниця, ці, ж. Насѣк. = Сонечко, Coccinella. Вх. Пч. II. 26.
Бобру́нка, ки, ж. = Бобруниця. Вх. Лем. 393.
Боб'ястий, а, е. О смушкахъ: съ крупными слабыми завитками. Вас. 198.
Бов! меж. Подражаніе удару колокола. Бов, бов по московські брехні. Ном. № 848.
Бовані́ти, ні́ю, єш, гл. Виднѣться вдали. На небі чистому ген хмара бованіє. Греб. 367.
Бованя́чити, чу, чиш, гл. = Бованіти. Дивлюсь — щось бованячить під селом.
Бовва́н, на, м. Идолъ, кумиръ, истуканъ.
Бовва́нський, а, е. Идольскій.
Бовга́р, ра, м. Болгаринъ. К. МБ. XI. 154.
Бовга́рка, ки, ж. Загонъ для скота, то же, что и загорода. Шух. I. 186.
Бовга́рь, ря́, м. Пастухъ рогатаго скота у гуцуловъ. Шух. I. 189.
Бо́вдур, ра, м. 1) Дымовая труба. Чуб. VII. 380. Повна хата (відьом) назбіралась. Вийняли вони із печі черепок чогось та й стали мазать ним під руками. Помаже оце під руками та й полетить у бовдурь. Грин. I. 60. Темним стовбом дим пішов з його бовдура. 2) Густой клубъ дыма, густая туча. Фр. Пр. 63. 3) Шестъ, жердь у рыболововъ. 4) Болванъ, чурбанъ, неотеса. Фр. Пр. 63. Стирчи́ть мов бо́вдур. Стоитъ, какъ болванъ. Ум. Бовдуре́ць, бо́вдурчик.
Бо́вкало, ла, с. 1) Языкъ у колокола. 2) Глупый болтунъ.
Бо́вкання, ня, с. Отрывистый звонъ въ колоколъ.
Бо́вкати, каю, єш, гл. 1) Звонить отрывисто; ударять (въ колоколъ). Бовкає дзвін у неділю. О. 1861. X. 148. Чуємо, що бовка дзвін, та не знаємо, де він. Ном. № 13827. 2) Говорить необдуманно. Нехай хоч жінки ледачі посоромляться, а то ще й при йому инший таке пробовкне, щоб їх лиха година бовкала. Г. Барв. 152.
Бо́вкнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ бовкати. Тільки бовкне в дзвін, Ганна поперед усіх вже і в церкві. Левиц. I. 43.
Бовку́н, на́, м. 1) Волъ, запряженный въ одиночку. Чуб. VII. 407. Ном. № 1555. Котл. Ен. IV. 10. Їде чоловік бовкуном. ЗОЮР. II. 31. Нізащо й вола другого купить: бач, бовкуном їде. Козел. у. 2) Большой снопъ камышу. Лубен. у. 3) Танцюва́ти бовкуно́м. Танцовать одному. О. 1861. X. 61. Ум. Бовкунець. Чуб. II. 543, бовку́нчик.
Бовку́нчик, ка, м. 1) Ум. отъ бовкун. 2) Привѣска у серьги.
Бовкунчя́, чя́ти, с. Маленькій бовкун. (См.).
Бовт, та, м. 1) Ботъ, ботало, снарядъ, которымъ вспугиваютъ рыбу: длинный шестъ, на концѣ котораго прикрѣпленъ полый внутри конусъ со срѣзаннымъ верхомъ, — отъ удара въ воду этимъ конусомъ получается сильный звукъ. Иногда вмѣсто конуса просто утолщеніе на концѣ шеста. Браун. 13. Вх. Пч. II. 26. Фр. Пр. 63. Ном. № 7633. Закинув рибалка сітку.... і почали бовтами полохати рибу. Левиц. I. 108. Вдарю бовтом раз і вдруге, сонну рибу сполохну. Щог. В. 91. 2) Палка, лопатка для мѣшанія растворенной извести (у каменщиковъ) или жидкости для дубленія кожи (у кожевниковъ). Волч. у.
