Сторінка:Грушевський М. Якої автономії і федерації хоче Україна (1917).djvu/5

Ця сторінка ще не вичитана


закони, вибирали собі правителїв, заводили, які хотїли, установи й податки та своїми коштами зовсїм у всїм вільно розпоряджали; мали своє військо, свою монету, свій скарб.

Автономія, котра наближаєть ся до такої повної самостійности якоїсь области, називаєть ся широкою полїтичною автономією. Се автономія в справжнїм значінню сього слова й, коли говорить ся просто про автономію без усяких додатків і пояснень до сього слова, розумієть ся саме таку широку полїтичну автономію, що більше менше наближаєть ся до державної самостійности. Та се слово уживаєть ся часто нетільки в такім значінню, але говорять про обмежену автономію, про автономію культурну, а не полїтичну, навіть про автономію деяких верств і громад. Тому щоб не було сумнїву, про яку саме автономію говорить ся, і додають ся такі слова, як широка полїтична автономія. Вони підчеркують і поясняють, що тут іде мова про найширші права країни самій порядкувати свої справи й рїшати про себе, хоч і не маючи державної незалежности та входячи в склад иншої держави.

Коли ми схочемо розібрати ся в тих назвах, які означають більше або менше право й можність якої небудь країни, себто її громадянства, її людности, порядкувати свої справи та правити ся по своїм правам і постановам, то йдучи знизу до гори, від меншого до більшого, се будуть такі форми громадського пожиття:

повний централїзм,
адмінїстраційна (бюрократична) децентралїзація,
вузша або ширша самоуправа (самоврядуваннє),
вузша (обмежена) або широка автономія,
неповна (несуверенна) державність,
самостійна незалежна держава.

На практицї сї ріжні форми сполучають ся, звязують ся ріжвими, мало помітними часом переходами. Але я уважав за краще тут усю отсю драбинку розложити для

— 4 —