закони, вибирали собі правителїв, заводили, які хотїли, установи й податки та своїми коштами зовсїм у всїм вільно розпоряджали; мали своє військо, свою монету, свій скарб.
Автономія, котра наближаєть ся до такої повної самостійности якоїсь области, називаєть ся широкою полїтичною автономією. Се автономія в справжнїм значінню сього слова й, коли говорить ся просто про автономію без усяких додатків і пояснень до сього слова, розумієть ся саме таку широку полїтичну автономію, що більше менше наближаєть ся до державної самостійности. Та се слово уживаєть ся часто нетільки в такім значінню, але говорять про обмежену автономію, про автономію культурну, а не полїтичну, навіть про автономію деяких верств і громад. Тому щоб не було сумнїву, про яку саме автономію говорить ся, і додають ся такі слова, як широка полїтична автономія. Вони підчеркують і поясняють, що тут іде мова про найширші права країни самій порядкувати свої справи й рїшати про себе, хоч і не маючи державної незалежности та входячи в склад иншої держави.
Коли ми схочемо розібрати ся в тих назвах, які означають більше або менше право й можність якої небудь країни, себто її громадянства, її людности, порядкувати свої справи та правити ся по своїм правам і постановам, то йдучи знизу до гори, від меншого до більшого, се будуть такі форми громадського пожиття:
- повний централїзм,
- адмінїстраційна (бюрократична) децентралїзація,
- вузша або ширша самоуправа (самоврядуваннє),
- вузша (обмежена) або широка автономія,
- неповна (несуверенна) державність,
- самостійна незалежна держава.
На практицї сї ріжні форми сполучають ся, звязують ся ріжвими, мало помітними часом переходами. Але я уважав за краще тут усю отсю драбинку розложити для
