81
жали на гетьманську булаву, на розходи гетьманські (Гадяччина і Биківська волость). На Українуж призначила свого ґенералґубернатора, що мав правити нею з малоросійською колєґією.
Українцї дуже жалували за гетьманством і давнїйшими порядками. В 1767 р., як цариця скликала комісію для видання нових законів та казала висилати всякого стану людям своїх депутатів і давати їм наказ, чого мають старатись, то на Українї й пани, й козаки, міщане (від селян не було депутатів) — всї нагадували про „статї, Богдана Хмельницького“, се-б-то такі порядки, як за давнїйших часів були, — щоб була на Українї автономія. Але правительство росийське на те не зважало. Катерина постановила, що гетьманам більше не бути, аби й память про них забула ся. Тим часом правила та малоросійська колєґія, а в нїй — трьох Українців і трьох Великоросиян, четвертий прокурор, теж Великоросиянин і пятий голова — ґенералґубернатор, який властиво всїм і правив. А незадовго мало бути покасовано все чисто, що ще зіставало ся з українських порядків, в тім і сама колєґія, а мали завестись порядки зовсїм росийські.
Правительство росийське так представляло, що в українськім устрою, в судах і канцеляріях були великі непорядки і для того воно заводить порядки росийські, аби людям не було кривди, щоб пани-старшини їх не утїсняли, в підданство та кріпацтво собі не переводили. Але як самі Українцї хотїли зробити собі кращий порядок, то в тім їм правительство не тільки не помагало, а перешкаджало, бо хотїло скасувати всї українські порядки, аби не було нїякої
