Острянин, гетьман козацький: аж під Лубни зайшов і тут випала битва для нього нещасливо. Вибрали козаки нового гетьмана Дмитра Гуню. Повів він їх вниз Сулою над Днїпро і заложив ся тут в дуже добрім місцї. Шість тижнїв били ся з ними Поляки, хотіли їх табора дістати, та добре боронив ся старий Гуня, не давав ся Полякам, в ночи потайки козаків на польське військо висилав і їх полохав. Але не стало під конець у козаків припасу, нї борошна нї пороху. Ждали помочи зза Днїпра; та заступили там Поляки дорогу й відбили вози, що припас везли. Прийшли козаки до табору з голими руками, і побачило військо козацьке, що не подолїє, піддало ся Полякам. Тоді Поляки нові порядки завели. Козаків мало бути тепер тільки б тисяч, та й то у сї шість тисяч позаводили Поляки багато своїх людей, а правдивого козацтва й стільки не було. Мали тепер козаки мешкати тільки в старостві Корсунськім, Черкаськім і Чигринськім; хто жив в иньшім місцї, мусів продати свою оселю й перейти сюди. Всю більшу старшину; полковників, осавулів з Поляків понаставлювано, з козаків тільки сотники та й тих не самі вони вибирали собі, а Поляки настановляли їм, хто їм був вірний або дуже заслужений. А козаки, котрі в ті шість тисяч не попали, мали як кріпаки панщину робити; а щоб слухали ся своїх панів, Поляки своє військо поставили по всій Україні. Щоб на Запорожу не збирали ся, поставили на Сїчи Поляки реєстрованих козаків, а на порогах збудували кріпость Кодак, і там військо стояло, нїкого на Запорожє без пашпорту не пускало.
Хмельницький за повстання сього був військовим писарем. Тепер став сотником чигринським, бо вся вища старшина була з Поляків.
Тяжко було йому, як задавлено тепер козаччину,
