пити нї одної такої скринї цїлої, не попсованої, або не спорожненої[1].
Похоронний обряд з паленнєм мерця бачимо також в ріжних відмінах.
В лїсовім поясї — в київськім Полїсю й на Волини, бачимо урни з попілом небіжчика поховані в камяних скринях. Сей похорон стрічаєть ся дослїдникам досить рідко, бо сї скринї не мають над собою могил і лише припадково видобувають ся; але в кількох випадках такі гроби удало ся оглянути докладно. В неглибокій ямі під верхньою верствою землї поставлено довгим чворокутником, на один–два метри довго, вісїм камяних плит, зтесаних з верху, аби не виставали, і зверху накрито девятою великою плитою: в такій скринї (кістї) стояло по кілька горнцїв з попілом і лежали полїровані камінні сокіри[2].
На сходї, в басейнї Донця викрито похоронні поля з паленнєм мерцїв, з грубо зробленою глиняною посудою і такимже грубо-зробленим (може спеціально для похорону) камінним знарядєм[3].
В осадах з мальованою і орнаментованою посудою ми бачили „точки“ з похоронними урнами, що містять в собі спалені кости небіжчиків; при них посуда і ріжне знарядє Але брак докладнїйших дослїдів не дає ще можности відріжнити помешкання від таких похоронних будівель, анї здати собі справи з урядження сих похоронних „точків“[4].
Всї отсї відмінні типи і варіації похоронного обряду вказують на етноґрафічні або культурні ріжницї, зміни і рух в житю нашої території тої доби — не завсїди ще зрозумілий в своїх причинах, але
- ↑ Замітки Кіркора в Zbior'і wiadomości т. I–III с. 67, Археол. лѣтопись Южн. Россіи 1901, с. 30 і 163, 1902 р. с. (Подонє). Извѣстія археолог. ком. XXIX с. 54 (полуд. Волинь).
- ↑ Вишевичі і Глинниця Радомиського п., Жидовцї Сквирського, збраика Овручського п., Окииии, Новий Малин, Верхів Острозького п. — Антововичъ Раскопки въ странѣ Древлянъ (Матеріалы по археологіи Россіи, изд. Археологич. коммиссіею) с. 21, 49–51 і його-ж Археологическая карта Кіевской губ. с. 58, Археол. карта Волын. губ. с. 90, 95, 96 (докладно описані тільки нахідки з Вишевич).
- ↑ Данилевичъ Раскопки кургановъ около Будъ и Березовки Ахтырскаго у. — Труды ХІІ съѣзда (вони називають ся тут могилами, але властиво могильних насипів сливе не замітно).
- ↑ Про нахідки недопалених людських кісток в урнах „точків“ — Хвойна op. c.; він каже одначе, що знаходив на „точках“ і цїлі скелєти, черепи і т. и. і оден раз скелєт з обпаленими кістьми — се могло стати ся і просто від пожежі. Дебата про похоронний характер „точків“ див. Археологическая лѣтопись Южной Россіи 1904, № 3 і 4. В їх похороннім характері сумнївають ся дослїдники і нинї.
