Споріднений був київський княжий рід також з богатьма нїмецькими княжими домами, з угорським і з візантийським. З Візантиєю були весь час дуже живі зносини. В 1040-х роках вийшла сварка. Грецький письменник сучасний, каже, що якогось руського купця вбито в Царгородї. Мабуть Ярослав задумав з тої нагоди пострашити Греків і добути для руської торговлї ріжні пільги, як за давнїх часів. Післав сина свого Володимира з великим військом варязьким і домашнїм, морем на Царгород. Але похід не вдав ся, Греки своїм огнем попалили богато Володимирових кораблїв, і він завернув ся, а згодом відновлено знову приязні зносини з Царгородом. Се був останнїй похід Руси на Царгород.
._82.jpg)
Важнїйше одначе значіннє нїж в тих заграничних відносинах мало пануваннє Ярослава у внутрішнїм житю України. Я вже згадав, що тут його пануваннє було продовженнєм того напряму, який зазначив Володимир в другій половинї своєї дїяльности, і те чому Володимир мав лише початки, в часах Ярослава розвинуло ся вже повним цвітом і дало йому славу і память у пізнїйших поколїнь. Він дбав далї про поширеннє християнської віри, про організацію церкви, росповсюдненнє освіти і культури візантийської, будував богаті церкви й иньші будови. Зараз по смерти Мстислава, зіставши ся „самодержцем“ Руської держави, він на місцї славної побіди над Печенігами заложив нове місто київське (див. плян 49); обгородив його валами й укріпленнями і поставив тут муровану браму, з церквою Благовіщення зверху, побитою золоченою бляхою — тому й звали ся „Золоті ворота“ В сїм новім городї поставив він, по тодїшньому звичаю, монастирі в імя св. Ґеорґія і Ірини (хрещене імя Ґеорґія мав Ярослав, а його жінка — Ірина). Розпочав величну будову нової катедральної церкви св. Софії, що лишила ся величавою памяткою його часів. Будували її й прикрашали грецькі
