малою дружиною против Печенїгів, де тепер Васильків, не устояв і мусів тїкати, сам сховав ся від ниx під мостом, і потім поставив церкву в Василькові, за се що тодї Бог Печенїгів пронїс: не вхопили його.
._75.jpg)
Сї оповідання показують, як тодї вже й коло самого Київа ставало небезпечно від сього тяжкого ворога. Люде розходили ся звідси в безпечнїйші місця, в лїси. Щоб захистити свою столицю, Володимир сипав високі вали на около Київа. на оборону від Печенїгів (такі вали зі стали ся і по сей день понад Стугною, аж у три ряди, і коло Переяслава). Сучасний чешський місіонер, що їхав через Київ до Печенігів, оповідає про вали, що їх насипав Володимир: в валах сих були пророблені ворота й застави стояли. Ставлено також міцні кріпости понад Стугною, Сеймом, Трубежом, Сулою і сюди зводили людей з північних країв, аби стерегли тих кріпостей. Видно, вже малїло людей тут, пустїло українське Подніпровє і се дуже мало доброго віщувало Руській державі, що саме опирала ся на се Поднїпровє.
І вмер Володимир серед сеї грози печенїзької: лежав хорий, коли дали знати, що йдуть Печенїги з-за Сули, післав на них військо з сином Борисом, і вмер не діждавши вісти з війська.
28. Володимировичі. Роздавши землї своїм синам, Володимир хотів їх тїснїйше звязати з Київом, і се до певної міри йому вдало ся. Але так само як свого часу між Святославовими, так і поміж Володимировими синами не оден задумував зробити те саме, що вдало ся зробити самому Володимирови: землї від братів повідбирати і міцнїйше в своїх руках їх зєднати.
Вже за батькового житя декотрі Володимирові сини не хотїли його слухати ся, підіймали ся на нього — знаємо се про Святополка, що сидїв в Турові, в землї Дреговичів, і Ярослава, що сидїв у Новгородї. Вони ж і по смерти батька звели зараз війну: кождий хотїв собі його місце зайняти, стати паном над усею Руською державою.
