рочиті мужі“ (поважні громадяне), на свята ж робили ся великі всенароднї пири, варили ся сотнї казанів меду, йшла забава по кілька день, убогим роздавали ся гроші, а для хорих і калїк по домах розвозили всяку страву. Взагалї показував велику ласку людям, особливо убогим: казав їм приходити на княжі двори, а для немощних і калїк, що не можуть приходити, велїв по городах возити на возах всяку страву — хлїб, мясо, рибу, всякі овочі, мед в бочках і квас, і питати, де є такі убогі калїки, що не можуть ходити, й їм роздавати. Лїтописець то все кладе на впливи християнської науки на Володимира по його охрещенню. Але в сїм лежала також глубока полїтична думка, новий напрям державного житя, і найкращий доказ впливу й ваги його дає та память, яка заховала ся в народї про сї Володимирові пири, про його ласку до людей. Забули ся його війни й кріваві дїла, і в піснях про Володимирові часи, які заховали ся досї на далекій півночи московській, памятають про нього як про „ласкового князя, красне сонечко“, що пирує цїлими днями в київській столицї серед своїх людей, а всякі справи поручає „могутним богатирям“. От звичайні „запіви“ таких пісень:
У стольнім було городї у Київі,
У ласкавого князя Володимира,
Було пированнячко, почестний пир
На багацько князів та на бо́ярів
Та на всїх тих гостей — званих-вибраних
Званих — вибраних, на прихожих теж
Всї на тім пиру наїдали ся
Всї на почеснім напивали ся,
Всі на тім пиру росхваляли ся —
Один хвалить ся та добрим конем;
Иньший убраннєм своїм шовковим.
Иньший селами та присїлками,
Городами — пригородками.
Був так день в половинї дня,
Був той пир десь на півпиру —
Володимир князь розпотїшив ся.
По тій гриднї ясній він похожує
Та такі слова він промовлює...
27. Боротьба з ордою. Часи Володимира Великого, або Святого, як його проголосила церква за охрещеннє Руси, — в народнїй памяти зістали ся як ясна, радісна доба в житю народнїм. Але в дїйсности вони були охмарені тяжко — не вважаючи на всї щасливі походи і війни, на перевагу над сусїдами, на посвояченнє з візантийським двором, на заснованнє руської церкви і поширеннє візантийської культури. Тяжкий ворог налїг на Україну і не вважаючи на всю свою силу
