княжі намісники, урядники й судї. Звязала їх також і спільна віра і церков, і спільна єрархія (духовенство), підвластна київському митрополитови, книжність і освіта, сильно закрашені церковкою закраскою і також штука (мистецство). Перед тим були сильні впливи штуки східньої, персько-арабської, тепер над ними бере гору культура і штука візантийська, звязана з новою державною вірою. Нова „русько-візантийська“ культура опановує на довгі віки наші і всї взагалї східно-европейські землї, що належали до нашої Київської держави.
Взагалї отсї всї нові звязки, принесені Київською державою і особливо добою Володимира, звязали тїснїйше між собою не тільки самі українські землї й племена, але поширювали ся також і в землях теперішнїх білоруських та великоруських і затирали, ослабляли племінну, народню ріжницю, що не відчувала ся довго й потім за спільною вірою, єрархією, книжністю, правом і спільним іменем руським. Духовенство і княжа династія навіть умисно старали ся приглушувати все, що дїлило сї народности, а підогрівали в них почутє одности.
З тих причин, як отсе вияснив я вище, Володимирове пановяннє стало незвичайно важною добою в житю нашого народу, епохою як то кажуть, тим більше що розпочате ним дїло було продовжене й скріплене потім його сином Ярославом, що пішов вірно слїдами батька, далї ведучи розпочате ним дїло.
Лїтописцї й иньші письменники підносять переміну, яка стала ся в Володимирі з охрещеннєм: зовсїм його вдача змінила ся, не той чоловік став. Та зміна його вдачі нам меньше важна — але важно, що закладаючи нові підвалини під свою державну будову, більш культурні, духовні, добровільні, Володимир заразом пильнує зробити відносини власти і громадянства більш лагідними, дбає про зближеннє з громадянством, про кращі порядки. Лїтописець оповідає, що в другій половинї свого князювання Володимир мало воював, жив в згодї з сусїдами, більше дбав про внутрішнїй порядок, часто роздумував з дружиною, з духовенством і з „старцями" — поважнїйшими громадянами про кращі закони і установи, „про устрій земський і устав земський“. Що дня в його дворі княжім, чи при князю чи без нього, був пир і на ті пири приходили бояри і люде з дружини, урядники всякі і „на-
