Цїкавїйше, нїж сї заморські походи, було б нам знати, що дїяло ся тодї дома, на самій Українї, та про се не маємо докладнїйших звісток. З трактату Ігоря і з звісток Константина Порфирородного бачили ми, що київські князї в тім часї панували над великими просторами аж до Новгороду, до городів над Волгою, мали під собою богато князїв і намісників (дивись с. 56). В нашій лїтописи заховали ся деякі перекази з тих часів про війни київських князїв з племенами, шо вони підбивали собі, „примучували“, аби слухали ся їх і давали дань, про підвластних князїв і намістників, що при нагодї підіймали й собі голову против київського князя. Дещо заховало ся і в старих піснях, наших і чужих, про тодїшнє житє дружинне. Наші колядки памятають про такі дружинні походи на городи українські та збиранне з них окупу: іде військо на Чернигів, бє до города, аж нарештї винесли йому відти „мису червінців“ на поклін, потім так само на Переяслав, на Київ. Дружина дїлиться здобичю, трапляєть ся, що князь забирає собі що краще, а дружина жалїєть ся, що лишає їй самі перебірки, і через те його кидає:
._c._64.jpg)
Пан Хомуненько — переберниченько,
Сам молоденький, кінь вороненький,
Перебирає між кониками —
Котрі лїпшиї то собі бере,
А котрі гіршиї — служенькам дає.
Перебирає між сїделками —
Котрі лїпшиї то собі бере,
А котрі гіршиї, служенькам дає.
Перебирає між уздечками —
Котрі лїпшиї то собі бере,
А котрі гіршиї, служенькам дає.
Пан Хомуненько — переберниченько,
Перебирає між сукенками —
Котрі лїпшиї то собі бере,
А котрі гіршиї служенькам дає.
Пан Хомуненько переберниченько
Перебирає чоботоньками —
Котрі лїшиї то собі бере,
А котрі гіршиї служенькам дає.
Пан Хомуненько переберниченько
Перебирає між дївоньками —
Котрі ладнїйші то собі бере,
А що погані — служенькам дає,
Бувай же здоров, пан Хомуненьку,
Сам молоденький, кінь вороненький...
