вицька „Цикука“ (Центральний Исполнительний Комитет України) загодя перемандрувала до Таганрога.
Протягом квітня очищеннє лївобережа було майже закінчено. Після того як зломлені були чесько- большовицькі застави на дорозї до Харкова й Полтави, 8 квітня большовики уступили ся з Харкова, ще перед тим очищено Катеринослав, і українське військо разом з нїмецькими стали посуватись на захід і полудне. З кінцем квітня большовики тримались ще тільки в донецькім районі, та в кримських портах.
Але з сими успіхами в очищенню України та поширеннєм власти українського правительства, ще з більшою жагучістю виступали на чергу пекучі, негайні справи внутрішнього упорядковання: наладженнє засїву піль і плянтацій, транспорту і товарообміну, демобілїзація промислу й орґанїзація працї для мілїонів безробітних, і утвореннє армії, власної, твердої, дїсціплїнованої армії, яка б в найблизших роках, поки буде змога перейти до мілїціонної оборони, послужила запорукою полїтичних і соціяльних здобутків України!
Дїйсно Ц. Рада діставала Україну назад до своїх рук в станї просто жахливім. До того неймовірного розвалу, в якім лишила її чотиролїтня війна і всеросийська анархія, витворена революцією, налягли страшенні результати большовицького погрому. Українське правительство діставало в опорожнених большовиками просторах міста з пограбованими урядами і банками, з цїлком знищеними установами, залїзницї без льокомотивів і ваґонів, з зруйнованими мостами і станціями, з незаплаченими за кілька місяців служащими й робітниками, які перш за все звертались з домаганнями заплати, инакше грозили забастовкою. На місцї росийських армій також зіставались тількі купи ріжних служащих, що сидїли чекаючи платнї за неоплачені місяцї. Заводи стояли без палива; копальнї позаливались водою, тому що водоливи не працювали цїлими місяцями за недостачею вугля, і т. и. За те скрізь українське правительство чекали рахунки за неоплачені росийським урядом достави, військові роботи, і т. й.
З усїх боків тисли ся до українського правительства, до Ц. Ради, домагаючи грошей, разпоряджень, ладу, порядку, ставлячи на їх рахунок всякі прояви безладя, недостачі грошей, запасів, розграблених большовиками. З усїх сторін, внутрішїх і зовнїшнїх використовували сей катастрофічний стан для натиску, одні щоб захитати становище Української республіки, другі — щоб вимогти від неї ріжні полїтичні й економичні уступки на користь своїх держав. Місцеві буржуазні круги й аґенти центральних держав натискали, домагаючись уступок буржуазним формам і принціпам, — тим часом як з другої сторони неприхильники української держави пильно слїдили за каждим кроком Ц. Ради й її правительства, щоб знайти докази буржуазної, реакційної полїтики, аби
