полків, котрих собі бажало українське правительство, військові власти австрійські вислали в першу голову полки польські, угорські, нїмецькі, з котрими зараз почались у місцевох людности непорозуміння. Все се поставило українську республїку в дуже трудне становище.
Українське правительство за сей час, з тими невеликими воєнними силами, які зіставались в його розпорядженню, виведені з Київа і переформовані в Житомирі, займалось очищеннєм від большовиків Волини. З огляду що большовицькі ешалони, довідавшись про перебуваннє правительства й Ц. Ради в Житомирі, повели з Козятина й Жмеринки наступ на Бердичів і відтид на Житомир, воно переїхало на кілька день до північної Волини — до Сарн. Вичистило сю зелїзничну лїнїю для звязи з дівізіями воєннополонених, що формувались у Ковелї, й нїмецькими військами, що наступали звідти ж, і з їх помічю дуже швидко перевело очищеннє Волини, а з кінцем лютого нового стилю (з 16 лютого, постановою Ц. Ради Україна перейшла на новий стиль і середньо-европейський час) українське військо повело натиск на Київ. Большовицькі части, забравши що встигли зібрати за три тижнї свого хазяйнування в Київі, уступились без бою, коли українські й німецькі війська почали свої операції, грозячи обійти наоколо Київ і взяти в кільце. 1 березня українське військо війшло до міста, оваційно привитане людністю. Кільки днїв потім вернулось до Київа й українське правительство, а за ним згодом і Центральна Рада.
Центральна Рада зібравшись в Житомирі за кілька день по виходї з Київа і зістаючись весь час в контактї з правительством, дістаючи від нього звідомлення по сучасному моменту, весь сей час не переривала своєї законодатної работи й за час свого ісходу прийняла кілька важних законів, перейнятих ідеєю укріплення української державности та її традицій (закони про українське громадянство, про відновленнє старої монетної одиниці української держави — гривнї, про державний український герб, котрим прийнято знак Володимира Вел. на його монетах — див. вище §24–6, і т. ин.). Але вона працювала в частиннім складї (на підставі ухвали останньої сесії повної ради), і коли відновила свою дїяльність у Київі в повнім складї, в перших початках зарисувалась певна розщепина між тими ґрупами, які вели роботу в нїй весь час ісходу, і тими що не брали в нїй участи. Се виявилось в гострих ударах на не-демократичну, мовляв, націоналїстичну і шовінїстичну полїтику укр. уряду й тих парляментарних ґруп що його підтримували, а конкретно вилилось в мінїстерській крізі, що на якийсь час знову нависла над парляментом, наслїдком того, що фракція україн. с.-д. і деякі не українські признали неможливою для своїх членів участь в кабінетї в таких обставинах, і заразом з ріжних сторін пішла кампанія за одставленнє кабінету Голубовича.
