нарікати на Ц. Раду, що вона, силкуючись утриматись, виставляє місто на знищеннє. Гармати дїйсно розбивали доми. В ночи світили огнї запалених будинків.
Так минуло десять день. Сов. нар. ком. слав „всїм, всїм, всїм“ одно за другим оповіщення, що Київ здобутий „військами Ю. Коцюбинського, Ц. Рада розбита і втїкла, власть перейшла „до совітської республіки“, — але Київ все що перемогавсь. Велике напруженнє горстки патріотів видержувало всї труднощі, вигладжувало всї удари зради і малодушности. Тільки 25 сїчня, коли мирний трактат з центральними державами був уже вповні забезпечений, українське правительство, не бажаючи довше виставляти столицю на знищеннє большовицькими ватажками, розпорядилось виводити артілєрію й військо з центра Київа на передмістя, а осїдок свій постановило перенести на певний час до Житомира. Протягом 26 і 27 Київ був опорожнений і перейшов в руки большовиків, прихожих і місцевих, які вчинили в перших днях ганебну різню, розстрілюючи всїх хто мав посвідчення українського правительства, всїх в кім можна було підозрівати Українця. Вони хвалились, що в сї днї розстріляли 5000 Українців. Ся ціфра побільшена, більш обережні обрахунки приймають коло 2000, але висота її не грає ролї — важнійша принціпіальна сторона, виявленнє дїйсного характеру сеї війни, котру з большовицької сторони вистявлювано боротьбою соціялїстичних гасл против буржуазії й реакції, а в дїйсности вона була війною національною, боротьбою за відновленнє єдиної Росії і на знищеннє сепаратизму — ще більш завзятою, нїж яку вів з українством старий царський уряд, централїстичні гасла котрого понесли під своїм соціалістичним прапором большовики, викликаючи тим різку опозіцію в українських соціалїстичних кругах.
137. Війна за незалежність. Українське правительство добилось миру. В той день коли українські війська виходили до околиць Київа, трактат з центральними державами був уже готовий. У вечері 26 приступлено до його підписання, в ночи з 26 на 27 сю урочисту процедуру закінчено. Трактат давав Україні мир гідний, як здавалось: привертав їй західнї українські землї, не тільки окуповані підчас війни, а й ранїйше від неї відірвані, як Холмщина, Берестейщина, Пинщина (хоч і не в повнім їх обсягу — так околиці Дорогичина, Більська, Бранська зістались таки по-за Україною); уставляв обмін воєннополоненими без оплат, обмін товарів на основання контінґентовання (уставлення скількости товарів, які мали довозитись і вивозитись). Нїмецьке правительство мало зараз взятись до мобїлізації й виводу на Україну підготовлених частей українських воєннополонених, заявляло свою повну готовість помогти Українї також і своїм військом для швидшого очищення її від большовицьких банд і уставлення ладу й порядку, аби як скорше міг бути уставлений товарообмін і вивіз лишків, вимовлений при мирових переговорах.
