обучених і орґанїзованих в полки для боротьби за визволеннє України. Сим з самого початку війни зайняв ся „Союз визволення України“ (§ 131), на випадок можливого конфлїкту України з Росією, і тепер на сї свідомі українські кадри накладались велики події супроти розкладу війська на Українї. Так само, з огляду на велику цїнність, яка виявилась за віддїлами галицьких сїчових стрільцїв, що орґанїзувались на Українї з воєннополонених і виселенцїв і віддавали важну прислугу України, вважалось важним в даній хвилї дістати такі сїчові дружини з Австрії. З сих мотивів провідні фракції Ц. Р. і українське правительство вважало потрібним все зробити, цїною яких небудь жертв, щоб улекшити заключеннє миру. Одним з важнїйших моментів з сього погляду, як я вже сказав, було потриматись у Київі бодай до моменту, коли справа миру буде рішема зовсїм.
Свідомість критичности моменту зробила глибокий перелом в настрою українських партій і фракцій Ц. Ради. Лїво-есерівський напрям і тенденції до компромісів з большевиками відразу впали; кілька депутатів з лївих с.-р. було навіть арештовано в помешканю Ц. Ради особливим командантом Київа; Ц. Рада протестувала против сих арештів, зроблених без її дозволу, і визначила парляментську слїдчу комісію, але не вважала можливим робити з сього приводу які небудь трудности правительству. Мовчки був прийнятий принціп внутрішньої згоди перед зовнїшньою небезпекою. Фракції постановили полишити на боцї яблоко роздору, що розірвало ще підчас VIII сесії бльок українських фракцій — принціп соціалїзації землі, виставленний партією укр. с.-р., а оспорюваний укр. с.-д. Рішили прийняти земельний закон в редакції, виробленій парляментською комісією, відложивши на потім всякі поправки чи розяснення його. Сей закон був одноголосно прийнятий Ц. Радою 18 сїчня, під гук гармат що обстрілювали Київ. На тім же засіданню Ц. Рада поручила сформованнє нового кабінету В. Голубовичеви, кандидатови укр. с.-р., і фракції, які були відкликали своїх членів з кабінету, дали їм дозвіл вступити до нього. Кріза була полагоджена, і се відновленнє внутрішньої одности багато значило в тих критичних обставинах. Київ жив в страшних умовах. Большовики обложили його щільно, від сходу і заходу, большовицька артілєрія обстрілювала місто, а в серединї не вгавала улична війна. Деякі пункти по кілька разів, трохи не щодень переходили з рук до рук — то до большовиків то до українських військ. Геройські зусиля кількох тисяч вірних оборонцїв не могли вистачити на боротьбу, коли стріляли з-за міста і в містї, з воріт, з вікон, і зрада просякала скрізь, не лишаючи нїчого певного. Люде знемогали від неустанного нервового напруження. Обопільне розяреннє доходило до крайности. Всї страхи громадської війни виходили на яв. Людність починала виходити з рівноваги,
