слива росийсько-японська війна і часи „довіря правительства до громадянства“ розбудили його ще більше і захопили українське громадянство в загальний вир росийського визволення. На чергу стали питання перебудови Росийської держави, спеціальні українські інтереси одійшли на другий плян. Ґрупованнє росийських партий захоплювало і дїлило на анальоґічні партиї також і українське громадянство. Селянство захоплене було земельним питаннєм, інтелїґенція — полїтичним. Серед сього загального заворушення невеликі тодїшнї ґрупи орґанїзованого українського громадянства силкували ся дорогою преси, петицій, резолюцій і т. ин. добити ся поставлення українського питання — національної рівноправности для Українцїв, а насамперед скасовання заборони укранського слова, і для сього старало ся обєднати свідомі українські елєменти, щоб спільними заходами притягати увагу сеї справи.
В груднї 1904 р. комітет мїнїстрів спеціально зайняв ся українським питаннєм і прийшов до переконання, що український рух „не містить в собі, як здаєть ся, скільки небудь серіозної небезпеки“, яка б оправдувала заборонні заходи правительства і ті шкоди, які заборона українських книжок чинить селянству. Запитані ним державні орґани висловили ся также в тім дусї, а петербурська академія виступила з просторою, авторитетною запискою в справі української мови. В нїй вияснила неправдивість ходячих фраз, що лїтературний великоруський язик — мова общеруська, котра для Українців може служити такою ж рідною мовою, як і для Великорусів, так що Українцям нема потреби розвивати українську мову. Не вважаючи одначе на всі отсї вияснення, справа затягла ся і правительство не видало спеціального закону про знесеннє заборон українського слова: вони були скасовані самі собою загальними законами: видані в осени 1905 р. нові правила про періодичні видання відкрили Українцям можність видавати газети і журнали на українській мові, а правила про неперіодичні видання (в квітні 1906) зняли всякі обмеження з книг „на иностранныхъ и инородческихъ языкахъ“, в тім і з української мови.
Правда, в дїйсности і після сього над українською книжкою і пре-
