ґрунтї, бодай хоч посередно, через орґани преси, через особисті звязки можна було брати участь в відкритих партийних дебатах, в обговоренню принціпіальних полїтичних і соціальних питань, в полїтичній і громадській роботї, — хоч як ся галицька робота в тім часї, в 1880–90-х рр. ще мала місцевий характер, духом і складом своїм далеко відходячи від інтересів росийської України.
128. Полїтичний рух в Австрійський Українї і її національний зріст в 1890–1900-х рр. 1890–5 рр. були поворотними роками українського житя Галиччини. За вісїмдесяті роки, як я вже сказав, народовецький український рух дуже поширив ся між галицьким громадянством, запанував над ним і як звичайно в таких обставинах буває — притягнув до себе богато народу нейтрального, що йде за тим напрямом, який бере гору, хочби внутрішнїм своїм змістом він був йому навіть зовсїм чужий. Тому разом з тим як народовецький український напрям виступав все показнїйше, як сильна полїтична партия, та проторював собі дороги в ширші народнї маси, — в самій серединї його мусїв зазначити ся певний розлом, через велику неоднаковість тих елєментів, які спинили ся тепер під одною спільною фірмою українського народовства.
Елєменти більш поступові хотїли йти далї в тїснім союзї з поступовими елєментами росийської України і разом з ними — з поступовими европейськими напрямами, — бажали на українськім національнім ґрунтї перебудувати суспільні, полїтичні і економічні відносини в дусї справжнього демократизму і соціалїзму. Елєменти більш помірковані і консервативні, священики і урядники та иньші представники буржуазних верств (між Українцями дуже невеликих), прийнявши національну форму — народню мову і до певної міри — українські національні традиції, бажали під сею зверхністю заховати старий зміст житя. Їх займала пакованнє української національної церкви (уніатської в Галиччинї) й релїґійна правовірність громадянства, а в соціально-полїтичних відносинах вони були або рішучими консерваторами, або дуже і дуже поміркованими демократами. На сїм ґрунтї виникає в Галиччинї досить різка боротьба, що й вела ся при живій участи і навіть під сильними впливами росийських Українців. Особливо Драгоманов, хоч не жив в Галиччинї, через гуртки своїх однодумцїв, людей більш енерґічних і здібних, з молодших поколїнь Галичан, вів галицьке громадянство в першім напрямі і впливи його серед молодїжи і серед селянства все більше зростали.
Рішучим моментом було, коли більш консервативна частина народовцїв в 1890 р., не без впливів і участи декотрих росийських Українцїв, розірвала полїтичний союз з москвофілами, з котрими разом виступала в галицьким соймі й австрійськім парляментї против Поляків і правительства. Вона війшла в порозуміннє з правительством, чи краще
