стичних интересів, які мали на оцї автори заборони, се був результат, гірш якого для них навіть вимислити не можна було. Для напряму ж і характеру українства він мав велике значіннє.
Ще перед указом 1876 року кілька тямущих українців з Росії заходило ся заснувать у Львові інституцію для розвою українського письменства і науки, щоб вона могла працювати тут свобідно, не знаючи цензурних утисків, для цілої України. Так виникло „Товариство імени Шевченка“, засноване у Львові 1873 року. На зібрані гроші засновано при нім друкарню для українських видань; але зібрано було грошей мало, так що довгий час прийшло ся ще сплачувати друкарню, поки вона стала на ноги і товариство могло розпочати власні видання — се стало ся тільки при кінці 1880-х років. Після заборони 1876 р. Мих. Драгоманов з кількома молодшими товаришами — громадка талановитих і енерґічних людей, з огляду на урядові нагінки виїхавши за кордон, щоб наладити свобідні від цензури видання присвячені українським питанням полїтичним і національним, завязали тісні зносини з галицькою суспільністю, хоч і осїли ся кінець кінцем не в Галиччинї, як думалось, а в Женеві — бо австрийська цензура тодїшня по своєму також була не легка. Декотрі Українцї як от Кулїш, потім Кониський, Нечуй й ин., приїздили і перемешкували довгий час таки безпосередно в Галичинї, розвивали тут більш або меньш живу лїтературну і полїтичну дїяльність, мали визначний вплив на розвій і напрям галицького українства і теж були посередниками в завязанню тїснїйших зносин австрийської України з росийською.
Впливи сих Українцїв на галицькім ґрунтї йшли в ріжних напрямах. Зовсїм в иньшім напрямі впливали напр. Драгоманов і його однодумцї, побуджуючи українське громадянство Галиччини до освідомлення народнїх мас і орґанїзації боротьби за свої права, а знов в иньшім Кулїш, Антонович, Кониський — стараючи ся сотворити більш прихильні обставини для розвою українського житя порозуміннєм з польськими владущими шляхетськими верствами. Але кінець кінцем всї сї ріжнороднї впливи, весь сей приток духових сил, а по части — і матеріальних засобів з росийської України дуже зміцнив українське жит\ Галиччини і причинив йому богато розвитку. Протягом 1870-х і 1880-х років українські народовцї дуже зростають в числї і силї. Почавши від роботи лїтературної та просвітньої — видавання популярних книжечок та засновування читалень, вони переходять до полїтичної дїяльности, з малозначних громадок витворюють сильну партию, котра своєю енерґією і духовою силою відтіснює на другий плян останки старих консерваторів та москвофілів і надає тон і напрям житю галицьких Українцїв. Невважаючи на слабкі сили і засоби, в ній почувала ся сила руху, енерґія поступу, тому все живійше починає приставати до неї, і скоро народовцї по-
