церковних і консервативних елєментів у галицьким громадянстві. Для Українцїв же росийських в тодїшнїм їх пригнобленню від усяких перепон і заборон Галиччина явила ся немов вікном у свобідну далечінь українського розвою, що давало їм вихід навіть на випадок найбільших утисків у Росії.
126. Київська громада і указ 1876 р. З початком 1870-х років цензура на українські книжки в Росії трохи полекшала і взагалї утиски ослабли; стала можлива знову лїтературна й наукова дїяльність. Тодї центром українського руху знов стає Київ, де за останнї кільканадцять лїт, після розгрому кирило-мефодіївцїв наросли нові культурні сили з вихованцїв тутешнього унїверситету і між ними цїлий ряд визначних учених-українознавцїв в ріжних спеціальностях. Се відбило ся і на дїяльности відновленої київської громади, що вона, відмінно від петербурської, звертала ся головно не так на суспільні, як на наукові справи: на обґрунтованнє українства науковими дослїдами минулого і сучасного житя українського народу. В тім напрямі працювали такі визначні учені, як історики Антонович і Драгоманів, етноґрафи Чубинський і Рудченко, знавець українського права Кистяківський, язикознавцї Житецький і Михальчук і ин. Їм удало ся добути дозвіл на заснованнє тут у Київі віддїлу ґеоґрафічного товариства (1872) і він став центром, коло котрого стали громадити ся культурні сили українські. Проістнував він не довго, але для розбудження українських наукових інтересів, і взагалї для української свідомости в місцевім громадянстві зробив богато. Археольоґичний росийський зїзд, що відбувся в тім часї (1874) в Київі і розбудив велике заінтересованнє в публїцї, проведений був головно місцевими українськими силами і винїс ріжні прінціпіальні пункти українознавства перед широкий світ, перед громадянство, поставивши руба питання старинности, історичности ріжних сторін сучасного українського житя. Се було справжнє свято українознавства.
Поруч того оживає також і українська лїтература. З кінцем 1860-х і в 1870-х роках виступають талановиті поети і письменники як Руданський, Нечуй-Левицький, Мирний, Кониський, Мих. Старицький. Нечуй-Левицький, Мирний, Кониський кладуть підвалини соціаль-
