себе торговлю, і їх столиця стала великим торговельним містом: тут жило богато купцїв з арабських і персидських країв, богато Жидів [1], що займали ся перевозом та перепродуваннєм товарів, богато Греків і Словян. Тут можна було подостатком купити того, чого найбільше питали богаті, заможні люде в иньших сторонах: знов таки гарних, роскішних матерій, уборів, всяких виробів шкляних, металїчних, ріжного коріння; їх привозили сюди караванами на верблюдах з далеких сторін і кораблями Каспійським морем. Не вдоволяючи ся торгом в Ітилї і в другім такім великім торговельнім містї вище по Волзї, Болгарі (коло теперішньої Казани), наші купцї пускали ся Каспійським морем в персидські городи, а з них далї, в славні торговища Арабського калїфату (держави). Продавали більше меньше те саме що й Грекам, взамін добували арабські товари і розвозили їх по своїх городах, і далї, в городи західньої Словянщини і в нїмецькі. Богато приходило й арабських грошей в наші краї.
16. Князї й дружина. Коли пригадаємо, як тодї вела ся торговля, і які були купцї тодї — що то були воєнні люде, які мусїли своєю зброєю обороняти свою торговлю, то зрозуміємо, чому ті городи у нас, де особливо розвивала ся торговля й осїдали торгові люде, разом з тим ставали центрами воєнними і полїтичними. Для охорони торговлї в тих трівожних, небезпечних часах доконче треба було воєнної сили, і там де розвивала ся торговля, мусїла розвивати ся й воєнна сила. Без неї не можна було пускати ся в дорогу і дома без її охорони не можна було бути безпечним. На найбільший торговельний центр у нас на Українї в часах по розселенню підіймаєть ся Київ. Він стояв так добре, що в нім збирали ся всї товари, які йшли по Днїпру і головним притокам його Припети і Деснї, шо впадають до Днїпра вище Київа. Тоді ж ріки були найважнїйшими торговельними дорогами. З оповідань Константина бачимо, як у Київі збирав ся весь тодїшнїй торговельний рух Східньої Европи. Отже разом з тим він стає столицею воєнних сил і княжої власти, яка на тих силах опирала ся.
Як се стало ся, про се не дійшло до нас відомостей. До Греків не доходило вістей про те, що дїяло ся в глубинї Східньої Европи, що наростало десь там у серединї українського житя; в наших же сторонах письменство стало розвивати ся геть пізнїйше, коли зникла вже память про ті давнї переміни.
- ↑ Жидів називаємо Жидами не на глум (як тепер часом звуть), тільки тому що у нас така назва завсїди була, а иньшої не бувало. Так їх у нас називали, і так вони самі себе називали, і в самій назві сїй нема нїчого образливого.
