відали, що всю сю справу пустив Тєплов — намовив Розумовського, аби призвів старшину до сього прошення, а потім против нього цїлу сю історію обернув. Розумовський заохочував старшину до підписування сього прошення, і на нїм ся справа окошила ся. Правда, прошеннє се навіть не було подане царицї, бо ґенеральна старшина побояла ся підписати: підписали тільки полковники, і тому справу залишено. Але цариця взяла се за привід покінчити з гетьманством. До того наспіла ще під той час ота записка Тєплова, про непорядки українські. Дуже можливо, що правительство само поручило йому скласти таку записку, як пізнїйше теж зроблено було і при скасованню Запорожа. В Тєпловській записцї зібрано було великий матеріал про всякі старшинські непорядки і зловжитки, а заразом доводило ся що Українцї такі ж „Россіяне“ як і Великороси, тільки через недбальство київських князїв відокремили ся, і їх без церемонії можна назад в усїм обєднати з Великоросами.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/aa/%D0%93%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C._%D0%86%D0%BB%D1%8E%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B0_%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8._1921_%D1%81_455.jpg/220px-%D0%93%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C._%D0%86%D0%BB%D1%8E%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B0_%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8._1921_%D1%81_455.jpg)
Користаючи з сього всього цариця заявила Розумовському, що не вважає можливим далї бачити його на гетьманстві і радить йому, аби сам тїкав від біди і зрік ся гетьманства — попросив його увільнити. Розумовському одначе сього зовсїм не хотїло ся і він відтягав ся. Тодї париця погрозила йому бідою — що як сам не піде, то таки булаву від нього відберуть, а попаде ще і в неласку царську. Розумовський покорив ся, подав царицї прошеннє, що просить увільнити його „від такого тяжкого і небезпечного уряду“, а за те благає ласки до своєї „многолюдної сїмї“. Се прошеннє його зараз сповнено. 10 падолиста 1764 р. видано манїфест до „малоросийського народу“ про увільненнє Розумовського від гетьманства, і вже про вибір нового гетьмана нїчого не споминало ся, тільки цариця згадувала, що вона задумує якісь переміни на краще, а поки що заводить малоросийську колєґію, а її президентом і ґенерал-ґубернатором Малої Росії призначає ґрафа Румянцева. Розумовському за його покірність дано незвичайну пенсію, по 60 тис. рублїв річно, і величезні маєтности, що були призначені на утриманнє гетьмана: Гадяцький ключ і Биківську волость. Се подало