в сїй справі, а в 1652 р. ся справа була віддана на затвердженнє папи.
Одначе і по сім з унїєю так легко не пішло. З одного боку зіставали ся духовні до унїї не охочі, які хотїли разом з народом тримати ся старої віри, з другого боку — вся друга половина XVII віку пройшла в східнїй Угорщинї в великих повстаннях і замішаннях, і партия противна Австрії, тримаючи ся протестантської віри, з свого боку перешкоджала, бороздила католикам в справах унїї. І так було звичайно два владики — православний і унїатський, і духовенство вагало ся то в ту то в другу сторону. Мукачівський монастир був довго ще в руках православних, і носив на своїй церкві напис про своє відновленнє руками православних, за помічю молдавських воєвод:
Ѳеодор Коріатович князем бил,
За отпущеніє гріхов монастир зробил,
Дравяна церква от віку зоставала,
А теразнейшого року 1661 каменная стала,
През Константина воєводу молдавского
З Неделею на имя госпожею єго.
Владикою на той час Іоанникій зоставал,
Зо Мстичова (свого маєтку) о том ся пильно старал
Року 1661 мая 13.
Тільки з 1680 років, як Австрія сильнїйшою ногою стала в східнїй Угорщинї, за помічю австрийського правительства унїя стала певнїйше поширювати ся в західнїй части Угорської України, в столицях Бережській, Ужській і далї на заходї. Поширювала ся одначе не стільки добрими способами, скільки насильствами, воєнною силою і ріжни-
