маєтках, де було до 70 парафій, і закликав унїатського владику перемиського Крупецького.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/e9/%D0%93%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C._%D0%86%D0%BB%D1%8E%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B0_%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8._1921_%D1%81_440.jpg/440px-%D0%93%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C._%D0%86%D0%BB%D1%8E%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B0_%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8._1921_%D1%81_440.jpg)
Зібрані з маєтків Гомонаєвих попи і монахи під натиском пана згодили ся прийняти унїю; але селяне збунтували ся, взяли на вила та на киї і тих нових унїатів і самого Крупецького, зранили його і ледви не вбили, і так зробили кінець тим Гомонаєвим замислам. Але ті заходи коло унїї не перервали ся і після сього: католицькі магнати і католицьке духовенство не преставали нахиляти до унїї православних владиків і духовних, обіцюючи, що з унїєю вони дістануть права католицьких духовних, будуть свобідні, вільні від підданства і панщини. Велика се була спокуса для тяжко поневоленого духовенства і для владиків в їх трудних матеріальних обставинах, і вони рішають ся потайки від народу проводити унїю. В 1640-х роках таких прихильних унїї духовних назбирало ся досить богато і в 1649 р. вони прийняли в Ужгородї формальну ухвалу