підтримували силу сопротивлення православних. Та перше нїж перейти до обставин надднїпрянської Правобіччини, кинемо оком ще на Україну закарпатську — на угорську Русь, де одночасно з релїґійною боротьбою в Галичинї також ішла подібна боротьба за унїю і против неї.
108. Угорська Україна. Здавна віддїлені полїтично від передкарпатської України, закарпатські українські землї жили своїм окремішним житєм, про котре тільки деякі слабкі відомости долїтають до нас. Житє саме було досить глухе і мало замітне в тих гірських карпатських нетрях і ми не маємо навіть звісток про те, як розвивало ся заселеннє сих гірських сторін. Люде довго випасали там худобу тільки лїтом, згодом стали осїдати оселями. Думають, що такі трівкі оселї стали тут поширювати ся десь в XI–XII в., хоч Угри памятали, що прийшовши в сї сторони з кінцем IX віку, вони вже застали Русинів-Українцїв в Карпатських горах. Притикаючи до українського розселення на північ від Карпатів, українські закарпатські оселї мусїли стояти в тїсних звязках з галицькими оселями по другий бік Карпат, але про се знаємо дуже мало або таки й зовсїм нїчого. Бачимо, що за сї гірські краї довго ішла боротьба між Галичиноїо і Угорщиною. Угорські королї, поширивши свою власть на полуднє від Карпатського хребта, хотїли забрати й північне галицьке згірє і часами, хоч на короткі хвилї їм се удавало ся при кінцї XII і в початках XIII в. І навпаки, як Угорщина підупала з кінцем XIII в., галицькі князї пробували собі загорнути закарпатські краї. Нарештї після того як королеви угорському Людовику і його сїмї не удало ся забрати Галиччину під Угорщину в 1370-х роках, з 1380-х років уставила ся на довгі часи та галицько-угорська границя, яка додержала ся і до наших часів.
Чи була ся закарпатська Україна колись одноцїльною полїтичною областю, не знаємо; на се бачать деякі натяки в старих звістках, але з раннїх часів, XII–XIII в., бачимо сї закарпатські землї вже подїлені на сто́лицї або комітати, великі округи, на котрі подїлена була цїла Угорщина, і вони розрізували по річним долинам закарпатські українські оселї на кілька округів. Більші части українського розселення припадають на отсї пять сто́лиць: Шаришську, Землинську, Ужську, Бережську і Мармароську. Сей поділ на сто́лиці розєднав ще більше і без того розкидану і ґеоґрафічними обставинами розєднану українську закарпатську територію, бо подробивши її на части, звязав кожду з них з сусїднїми неукраїнськими територіями угорськими, словацькими, румунськими Майже не стрічаємо фактів, де ся закарпатська Україна виступала б разом і одностайно. Правда, що й не легко їй було себе проявляти, бо і тут, як і в сусїднїй Галичинї XVI–XVII в. українська людність представлена була тільки поневоленим і обтяженим ріжними
