теж в роскїшній каретї, запряженій шістьма конями, окружений скороходами і лакеями, в супроводї бунчукових товаришів, запорозьких козаків і компанейцїв. В церкві наступило проголошеннє царського потвердження, потім клейноти відвезено до гетьманської палати, і там гетьман приймав обідом старшину й иньші чини. Українські лїтописцї з великою докладністю поописували всї сї церемонії — останнїй відблиск української державности, і заховали їх в своїх літописах як останню радісну подїю українського житя перед доконечним скасованнєм української автономії.
Сам новий гетьман був чоловік зовсїм чужий Українї й її житю. Він виріс в Петербурзї, був усїм звязаний з петербурським панством. Його довіреним дорадником був Гр. Теплов, бувший його учитель, чоловік хитрий і недобрий, українським порядком неприхильний, його пізнїша записка „про непорядки в Малоросії“ дала цариці Катеринї матеріал против українського гетьманського і старшинського правлїння, для його скасовання, і на Українї Теплова вважали головним провинником в скасованню гетьманства. Оповідали, як ще в перший обїзд України з новим гетьманом стала ся пригода: в Чернигові вітер здер з Розумовського кавалєрію св. Андрія і Теплов підхопив її; з того, стара Розумиха ворожила синови лихо від Теп-
