риші Маркович і Ширяй несли на червоній подушцї гетьманську булаву і за нею йшли ґенеральні старшини: судя Горленко, підскарбій Скоропадський і писар Безбородко, й при них 24 бунчукові товариші. Бунчукові товариші Лизогуб і Чорнолузький несли на оксамитній подушцї гетьманський бунчук і йшов ґенеральний бунчужний Оболонський з бунчуковими товаришами й иньшою старшиною. Бучнукові товариші, два Горленки несли на оксамитній подушцї гетьманську печать і за нею йшов писар ґенерального суду Пиковець з канцеляристами ґенеральної канцелярії і військового суду. Нарештї бунчуковий товариш Мокрієвич нїс військовий прапор і з ним ішли військові товариші, а в кінцї їхав каретою царський представник Гендріков. Ся процесія пройшла в церкву і тут по прочитанню царської грамоти предложено присутному „війську і народови“ вибрати собі гетьмана, Розумієть ся, всї заявили, що гетьманом хочуть Кирила Розумовського. Повторивши тричі своє запитаннє і діставши все туж відповідь, царський представник проголосив вибір Розумовського, і потім вся процесія з клейнотами, пішла в иньшу церкву, св. Миколая, на святочну службу Божу, відправлену з нагоди сеї радісної події. Ґенеральна старшина піднесла в дарунку царському представникови за труд і честь 10 тисяч рублїв (величезну на той час суму), його товаришам 3 тис., а полкам на утїху видано більше 900 відер горілки.
По сїй усїй парадї вислано до царицї депутацію з повідомленнєм про вибір гетьмана; тодї цариця потвердила Розумовського на гетьманстві і видала укази, щоб гетьмана рахувати в рівнї з росийськими фельдмаршалами, а потім ще надано йому найвищий орден росийський св. Андрія. Великоросийських урядників, заведених в Гетьманщинї, покасовано; під вдасть гетьмана піддано також Запорозьку Сїч і взагалї відновлено український устрій, який він був перед 1722 р. — перед заведеннєм малоросийської колєґії, і Україну знову переведено в мінїстерство заграничних справ. Одначе Розумовський, посваривши ся з мінїстром, чи як звано його — президентом іностранної колєґії, сам потім попросив перевести його назад під сенат.
Так розпочало ся правлїннє останнього українського гетьмана, що потрівало без малого пятнадцять лїт. Весною 1751 р. новий гетьман одержав від царицї гетьманські клейноти і грамоту подібну змістом до грамоти даної Скоропадському, відпущено його на Україну і він прибув в свою столицю. Знов з великою нарадою справлено наступленнє на уряд нового гетьмана. Подібним порядком як при виборі, тільки вже везли ся ґенеральними старшинами на конях і в каретах гетьманські клейноти, окружені бунчуковими і військовими товаришами; везено царську грамоту дану Розумовському і їхав він сам
