своїми козаками поміг Москві задавити се повстаннє — саме перед тим як сам він підняв ся против Москви.
Правда, за те йому до останьої хвилї удало ся затаїти ся перед Москвою, і цар йому вірив у всїм. Весною 1708 р. військовий судя Кочубей, розгнїваний на Мазепу, що збаламутив йому доньку, з свояком своїм полковником Іскрою подали донос цареви і в нїм оповіли про зносини Мазепи з шведською партиєю; та цар не увірив тому й віддав Кочубея й Іскру на військовий суд, а той засудив їх на смерть. Але виграшка з того була невелика. Мазепа, видко, покладав ся, як свого часу Бруховецький, що нарід український так уже на Москву розїв ся, що кождої хвилї за ним повстане на неї. Але вийшло, що премудрив у тім, бо не приготовивши ґрунту для повстання, наперед знищив для нього всякі надїї; але того він не знав.
В 1708 р. в осени Карло воював в землях литовських, на пограничу України і Московщини. Саме мав рішити ся дальний плян шведської війни — чи буде вона перенесена в землї московські чи на Україну. Як би Карло пішов на Московщину, Мазепа міг би зістати ся далї глядачем, і по тім, котра сторона взяла, гору, міг би безпечно виміркувати собі, кого тримати ся. Отже трудно вірити оповіданням, буцїм Мазепа кликав Карла на Україну: дуже не на руку було се йому. Взагалї про переговори Мазепи з самим Карлом досї нїчого не відомо. Знаємо, що Карло збирав ся йти на Смоленск, на Московщину, аж раптом побояв ся, що в спустошених московських сторонах не буде чим прогодувати військо, і в місяцї вереснї (сентябрі) повернув на Україну, на Стародуб.
Ся вістка захопила Мазепу зовсїм не приготованим. Саме перед тим за наказом царським повисилав він козацькі полки з України — в землї литовські (білоруські) і за Днїпро, на Поляків, а на Україну, в саму середину її Петро прислав московське військо, вважаючи на нарікання Мазепи на непевний настрій українського народу. Тепер, одержавши вість про рух шведського війська, цар вперейми післав своє військо, що й перехопило Стародуб у Шведів, а Мазепі наказав післати
