Поляки 1683 р. і так його заходи скінчилися, а по нїм вже Турки не спромогли ся на нїякі замітнїйші заходи коло заселення тутешнїх країв, хоч пробували й пізнійше щось з тим краєм робити.
З більшим успіхом повели заселеннє правобічної України ріжні осадчі з руки польської. Собєский в своїх війнах з Туреччиною хотїв мати поміч козацьку і ріжні ватажки з його поручення збирали козаків. Були козаки і в поході Собєского 1683 року, як він ходив ратувати Відень від Турків, служили йому добру службу, і він заходив ся заселити полудневу Київщину ріжним народом, щоб мати з нього козацьку службу. Універсалом 1684 р. Собєский призначив на козацькі осади землї на полуднє від Роси, обіцюючи всякі права і свободи, і се потім потвердив і сойм (1685). Тодї зайняли ся скликуваннєм людей свої люде, що прийняли титули полковників тутешніх полків: Іскра в Корсунї Самусь в Богуславі, Абазин на Побожу, а Семен Гурко, прозваний Палїєм — найбільш славний між ними, зайняв Хвастівщину, між Росею і тодїшнєю границею Гетьманщини. До них народ повалив валом і з правого берегу — з Полїся, з Волини, з Поділя, на тутешнї слободи, і з лївобічних полків, особливо з сусїднїх полудневих — Гадяцького, Лубенського, Миргородського. Як перед тим валом валив нарід з правого боку на лївий, так тепер ішов назад, так що застави на них ставили і силоміць перепиняли, і не могли стримати. Саме тоді старшина в лївобічній Українї, скориставши з попереднього припливу селянських осадників, починала заводити всякі податки і панщину на селян, тїснила їх в землях; то ж тепер на поклики Палїя й иньших полковників на вільні землї посунула їх сила силенна. За яких три-чотири роки зявила ся знову значна людність козача і значне козаче військо на Правобережу. Воно було на руку Собєскому в йохо війнах з Туреччиною; але під Польщею жити не хотїло, і вже з 1688 р. починає Палїй з иньшими полковниками заходити ся коло того, щоб приєднати сї відновлені правобічні полки до лівобічної Гетьманщини.
