порожу воно має вибирати гетьмана, і воно рішить справу. Дорошенко передав свої клейноти Запорожцям, і Сїрко збирав ся скликати військову раду для вибору гетьмана наново. Але Самойлович, розумієть ся, сих запорозських претенсій не хотів признавати. Весною 1674 р. вислав він за Днїпро чернигівського полковника Борковського, покінчити справу; але Дорошенко не піддав ся, а Борковський не відважив ся здобувати Чигрин. Тодї під осїнь вибрав ся великим походом сам Самойлович з Ромадановським. Дорошенко кликав Турків і Татар — не прийшли. Тодї він рішив піддати ся в останнє, не зчинаючи непотрібної усобицї: вийшов з чигринського замку на зустріч передовому полкови, а потім поїхав за Дніпро, зложив клейноти перед військом, і їх передано Самойловичу. Се було в вереснї 1676 р. Полїтична роля Дорошенка скінчила ся. Вимовив собі тільки, шоб дали йому спокійно і свобідно дожити віку — але й сього московське правительство не додержало: виписало його в Москву, невважаючи на гіркі жалї Дорошенка і самого Самойловича. Протримали його кілька років в Москві в почеснім арештї, потім післали воєводою в Вятку (1679 — 82), і вже після того дали йому село Ярополче в Волколамськім повітї, доживати віку, а на Україну так уже більше й не пустили.
Знеміг славний Дорошенко, сидячи в неволї,
Та й умер з нудьги — остило волочить кайдани!
І забули на Вкраїнї славного гетьмана.
Вмер р. 1698, переживши і свого союзника Сїрка, шо помер 1680 р., і противника Самойловича, шо скінчив своє житє р. 1687 на сибирськім засланнї.
90. Згін і нова козаччина на Правобережі. Підданнєм Дорошенка справа правобічної України не була розвязана Самойлович сподївав ся бути тепер гетьманом обох сторін Дніпра, та дарма. Туреччина, не підтримавши Дорошенка в час, не хотїла випускати з рук правобічної України. Польща також, і так далї за нещасливу, майже спустїлу країну били ся й шарпали ся сусїди.
Довідавши ся про капітуляцію Дорошенка, турецьке правительство на його місце задумало поставити з своєї руки Юрася Хмельни-
