Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/300

Ця сторінка вичитана

законом 1638 р., могли перетримати цїлих десять лїт. Панам польським здавало ся, що се вони вже на завсїди задавили „козацьку гидру“. Аж тепер могло розвинути у всій своїй пишноті панське хозяйство на Україні, приборкавши „непослушних“. Як українська пісня то оспівала:

 
Зажурилась та й заклопоталась бідна вдова — 
То то не бідна вдова, — то королевська земля:
Що стали Жиди великий одкуп давати — 
Стали оден другого на милю оранди становити...
Як іде український козак то й корчму минає,
А Жид вибігає та українського козака за чуб хватає.
Та ще його двома кулаками по потилицї затинає:
Ще ж і тим Жидове не сконтентували,
Що три річки в одкуп закупляли:
Що мав би чоловік піти та рибя піймати, — 
То ше він до річки не добігає.
Уже він Жидови за одкуп найкраще обіщає...
Щеж і тим Жидове не сконтентували — 
Де була яка річка велика, мости в одкуп забрали:
Од верхового по два шаги брали, А од пішого по шагу.
А од бідного старця, шо він випросить.
То одбирали пшоно та яйця.


232. Богдан Хмельницький, італійська гравюра XVII віку.

78. Повстаннє Хмельницького. Таке сильне придавленнє українського житя одначе само не віщувало трівкости новим порядкам. Всї з невдоволеннєм терпіли їх, чекаючи тільки першої нагоди, щоб скинути. І реєстрові козаки, позбавлені самопорядкування та піддані чужим для них і неприхильним начальникам Полякам; і козаки виписчики, виключені з війська, що на рівнї з селянами мусїли нести всї тягарі й корити ся панським посїпакам, а ще й зносити всякі напасти і наруги від росквартированих польських вояків; І українське селянство, що шукало земель безпанських, а з страхом і гнівом бачило, як наступає на нього кормига панщинна; і українське міщанство, і духовенство, що стратило поміч і оборону, яку мало в козаччинї. Весь новий порядок держав ся на однім: на спокою в Польщі, що вона своє військо могла тримати на Україні й козаків не