рейшоврейшов під його вплив. Далі зіставав ся він старшим братчиком і керманичем брацтва. В його руках зібрали ся всі засоби, всї інституції православного Київа. І він використав отсї небувалі засоби й авторитет. Відживив й упорядкував запущене і розстроєне церковне житє православне. Високо поставив брацьку колегію — пізнїйшу київську академію, що на честь його потім носила імя „Могилянської“. Розвинув великий рух видавничий дбав про розвій літератури й учености, хоч, треба та сказати, ся київська могилянська ученість досить далека була народньому українському житю, бо приноровлялась більше до церковно-словянських взірців, з одного боку, і до польсько-латинської культури шляхетської — з другого. Понятє про народню українську стихію ще не встигло виробити ся ясно, а навіть подекуди нова шкільна наука й письменство пішли назад против початкив письменства на живій, розговірній мові, що заявили ся вже перед тим. Але сього тодї не бачили і високо ставили енергію і рухливість нового митрополита.
Свою енерґію і запопадливість Могила показав зараз по виборі, зайнявши ся вибором православного владики для Перемищини, де засів був унїат Крупецкий і не хотів уступати ся, хоч як його хотіли позбути ся Українці. Вибрано владикою українського шляхтича з Волини Гулевича-Воютинського, чоловіка дуже завзятого — хотїли мати такого, щоб видер з рук унїатів се владицтво, признане останнім законом за православними. Але з різких виступів Гулевича — оружних наїздів, які він чинив, проводячи місцевою українскою шляхтою, щоб відібрати церкви та маєтки своєї епархії, скористали Поляки, добули на нього
