козацьку, що даючи ся в знаки сусїдам, заразом ширила свобідний дух і волю також на Українї, ламаючи кайдани панської неволї.
За сї власне часи, коли само правительство польське заходило ся витягнути з України як найбільше козаччини, — нечувано зростає та величезна маса „непослушних“ міщан і селян, і Україна східня, поднїпрянська й заднїпрянська, козачить ся, виходячи з послушности панської, а сили козацькі зростають страшенно.
66. Устрій козацький. Устрій козацький під той час уже досить виробив ся й уложив ся. Він же не був дуже хитрий — був дуже простий, і свобідний, а про те вмів бути дуже сильним, мав силу величезну, потрапив панувати над душею й тілом козацького брацтва. В тім виявив ся великий хист і здатність нашого народу до орґанізації, що такими простими засобами, з таким простим і невиробленим матеріялом міг доказувати таких дїл.
Головна вага козацької орґанїзації все ще лежить на Низу Днїпровім, куди не сягають руки польських панів анї вояків і на свободі розвиваєть ся козацька орґанїзація. Осередком її — Сїч запорозька, що переносить ся то на той то на другий острів Днїпровий. Вона розпоряджає всїми силами козацькими, розкиданими на Запорожу і розселеними на волости. Замку або кріпости якоїсь в Сїчи не чути, згадують ся тільки вали і засїки. В потайних місцях переховують ся гармати і ріжний воєнний припас. Армата козацька бувала не велика, але завсїди добре справна. Була військова музика — згадують ся військові сурмачі, трубачі і довбиші, що били в кітли й барабани. Були військові корогви, пильно переховувані. Був військовий скарб, військові табуни кінські, військові човни і ріжні кораблї, захоплені від Турків.
Всї сили козацької рахували в 1590-х роках на 20 тисяч. Погром 1596 р. зменьшив її, але з першим десятилітєм XVII віку вона знову
