Король був тим дуже утїшений: обіцяв їм усяку ласку, оборону і опіку. Потім з кінцем 1595 р. Терлецький і новий владика володимирський Потїй поїхали до папи і дня 23 грудня на святочнім засїданню, перед усїм двором і кардиналами зложили перед папою свою покору і присягу на вірність католицькій церкві іменем всїх владиків, і так прийнято їх до церкви католицької.
._c._187.jpg)
64. Боротьба з унїєю Хоч владики вели свою справу потайки, але поголоски про їх заходи почали ходити вже досить скоро. Православне громадянство одначе не дуже ними трівожило ся, сподїваючи ся, що без нього ж владики не будуть сеї справи кінчати: однаково мусить прийти вона на собор. Острозький й просив короля, щоб позволив православним скликати собор, але король не згодив ся. Тодї Острозький, як голова православних, окружною грамотою своєю закликав їх, щоб нї в якім разі не йшли за тими зрадниками владиками, міцно стояли при вірі православній і поборювали унїю всіми силами. Грамота ся, видрукована і розіслана по всїм православнім світї українськім і білоруськім, зробила сильне вражіннє на своїх і чужих. Балабан, побачивши, який гнїв підіймаєть ся на владиків, завагав ся й відступив від унїї: написав, нібито його без відомости підписано на владичих заявах. За ним пішов також і владика перемиський Копистенський. Але з тим більшим завзятєм рішив ся підтримувати владиків унїатів король. На біду православних, в царгородськім патріархатї настало замішаннє по смєрти Єремії (вмер р. 1594) і звідти православні Українцї й Білорусини не могли добути нїякої помочи. Просили приїхати протсінкеля царгородського Никифора, уповажненого патріаршого, але й того перехоплено на Волощинї, за наказом таки польського ж правительства, і всаджено на вязницї. Неоден рахував на козаків, бо
