новим військом до Черкас. Вишневецький злякав ся, що козаки йому кінець кінцем відомстять ся тяжко, пішов з ними на згоду й уложив з ними таку умову, що надалї вже дасть свобідну дорогу козаччинї через своє староство і нїчим не буде притїсняти: инакшими словами пообіцяв, що законів виданих на козаків не буде сповняти. А в його руках була єдина власть на цїлій отсїй дорозї Днїпровій. По сїм козаки стали справжнїми панами всеї східньої України. Найможнїйші пани, як от князї Острозькі, мусїли скорити ся перед ними, годити їх ватажкам і сповняти їх жадання, щоб дали їм спокійно господарити. Кипіло у деяких панів проти козаччини, що руйновала всї їх пляни, вносила дух бунту супротивлення між підданство, виривала величезні маси „непослушних“ з-під панської власти. Але мусїли сидїти тихо й корити ся перед козаччиною, не маючи помочи від правительства, зайнятого иньшими справами. Мусїли чекати догідної хвилї коли польське військо буде нарештї мати для них час.
._c._170.jpg)
Запанувала козаччина; але несподївано й скоро прийшовши до сеї небувалої сили, не вміла знайти ся в нових обставинах, не вміла скріпити міцно свого становища на волости. Займаючи ся ріжними заграничними походами та добичництвом, не використала сього свого пановання в східній Українї, щоб органїзувати трівкі підстави свого ко-
