відложили гадку про війну з Кримом. До згоди між Литвою і Москвою не прийшло — навпаки, вони розсварили ся за Ливонію і між ними скоро зачала ся за се війна, і знов кождий почав запобігати кримського хана та напускати на свого ворога. Вишневецький побачив, що і в Москві нічого не дібєть ся і вернув ся назад на Україну (1561). Замішав ся потім в усобицю молдавську і вибрав ся туди з козацьким військом; покликали його туди Волохи, але зрадили, й Вишневецький попав ся в неволю; відіслали його до Царгорода і там убили. На Україні і в сусїднїх краях ходило богато оповідань про сю несподївану смерть. Оповідали, що Вишневецького повісили за ребро на гак, і він висїв так три днї, але не жалїв ся й не просив ся, а ще насмівав ся з Турків та лаяв Магомета їм на злість, так що вони, не витримавши, застрілили його й тим скоротили йому муку. Звісна пісня донесла память сих і иньших ще переказів, оспівавши Вишневецького під іменем Байди і зробивши з нього гуляку-Запорожця, що якимсь способом заблукав до Царгорода:
._c._154.jpg)
В Царгородї на риночку
Ой пє Байда мід-горілочку,
Ой пє Байда — та не день не два,
Не одну нічку тай не годиночку.
Цар турецький к йому присилає,
Байду к собі підмовляє:
„Ой ти, Байдо, та славнесенький.
Будь ми лицар та вірнесенький!
Візьми в мене царівночку,
Будеш паном на всю Вкраїночку!“
— „Твоя, царю, віра проклятая,
Твоя царівночка поганая!“
Ой крикнув цар на свої гайдуки:
Візьміть Байду добре в руки,
Візьміть його, повисіте.
На гак ребром зачепіте!
Ой висить Байда тай киваєть ся,
Та на свого джуру поглядаєть ся:
„Ой джуро мій молодесенький,
„Подай минї лучок та тугесенький
„Ой бачу я три голубочки,
„Хочу я убити для його дочки!“
Ой як стрілив — царя вцїлив,
А царицю в потилицю,
Його доньку — в головоньку“
