Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/179

150. Київські руїни: Десятинна церква.

Назва була новою в приложенню до українських степовиків: вони звуть ся козаками в наших джерелах тільки з кінцем XV віку; але саме явище — те степове добичництво у нашого народу на степовім пограничу давнє-давезне. Се ті колишнї Анти, що з Болгарами та Аварами ходили в походи на землї візантийські. Се ті бродники, шо волочили ся по степах подонських та поднїпрянських в часах половецьких. Се берладники та „вигонці галицькі“, що товкли ся над Днїстром та Дунаєм в XII—XIII в., займаючися рибальством, а при оказії — і війною. Се ті „хоробрі кметї“ пограничники, прославлені Словом о полку Ігоревім, де Всеволод князь курський хвалить своїх вояків:

 
А мої Куряне — то вояки славні,
Під сурмами сповивані,
Під шоломами випещені.
З кінця спису годовані,
Дороги їм відомі,
Яруги їм знаємі —
Луки у них напружені,
Сагайдаки відчинені,
Шаблї їх вигострені —
Скачуть наче вовки сїрі в полї
Шукаючи собі чести, князю слави.

Явище старе, дістає тільки нову назву, і в нових обставинах — через те що такий величезний простір вийшов з звичайних порядків житя, громадських і політичних, з під нагляду правительства, з володїння боярського і панського, — могло воно тепер розвинути ся ширше й буйнїйше нїж коли небудь давнїйше.

51. Козаччина і козацькі походи в першій половинї XVI в. Про козаків в чорноморських степах чуємо в XIV і XV вв., але се козаки татарські, або неясні що до своєї народности. Такі звістки, де говорить ся безсумнївно про наших українських козаків, маємо тільки з 1490-х рр. В 1492 р. хан кримський жалуєть ся, шо Кияне й Черкасцї погромили татарський корабель під Тягинею, і в кн. литовський Олександр обіцяє пошукати того межи козаками на Українї. На другий рік кн. Богдан Глинський, староста черкаський, погромив турецьку кріпость Очаків, і хан сих людей називає козаками. В уставній грамотї Київу