._122.jpg)
43. Перехід українських земель під литовських князїв. Друга половина XIII і потім XIV вік були свідками незвичайно скорого і видатного роспросторення власти литовських князїв над сусїднїми землями білоруськими, а потім і дальшими, українськими. Найбільш запізнене в своїм розвою в своїх глухих лїсах, найбільш відстале зпоміж усїх народів сеї сїмї племя литовське було загрожене під той час в самім своїм істнованню німецьким рухом в литовські краї. Напружуючи всї сили в боротьбі з ним, воно розвиває незвичайно живу органїзаційну дїяльність і немов щоб скріпити себе силами культурними, починає поширювати свою зверхність над сусїднїми словянськими, більш культурними краями. Се виразно зазначило ся в серединї XIII в., за князя литовського Мендовга, і затрівожило короля Данила, що сам думав про як найбільше поширеннє своєї власти над сусїднїми землями. На спілку з польськими князями і Нїмцями Данило задумав зломити Мендовга й почав з ним війну. Мендовг, щоб відвести Данила, відступив його синови Романови деякі з своїх земель вдержаву; потім Мендовгів син Войшелк другому Даниловичу Шварнови передав усе князївство Литовське. Та Шварно скоро вмер, а Данилові сини не вміли використати нагоди. Мендовгову спадщину забрали иньші литовські князї та знову начали поширювати свою вдасть над сусїднїми землями.
В Першій четвертинї XIV в. більша половина білоруських земель стояла вже під властю литовських князїв і вони почали простягати руки також до земель українських. При останніх Даниловичах галицьких, або зараз по їх смерти литовські князї захопили землю Берестейсько-Дорогичинську (Побуже). Ще перед тим мабуть забрали вони землї припетські, Турово-пинські. Про якогось князя литовського Вида опо-
